Незабаром Європейський Союз відкриє свій офіс у Молдові. У такий спосіб Брюссель хоче дати сигнал, що маленька країна між Румунією та Україною має досить чіткі європейські перспективи. Водночас Молдова перебуває в глибокій кризі, яку доповнює придністрвський конфілкт.

Після вступу Румунії до Євросоюзу в 2007 році Молдова стане безпосереднім сусідом ЄС. Багато молдаван уже мають румунські паспорти, тож вони автоматично стануть громадянами Європейського Союзу. І вже хоча б з огляду на це Молдова щоразу сильніше приковує до себе увагу європейських політиків. Які в свою чергу відзначають, що політична ситуація в країні викликає занепокоєння. Комуністична партія, яка стала урядовою з 2001 року повернула тут колесо історії назад. Процес реформ за час президентства Володимира Вороніна загальмовано. Клаудія Нольте – уповноважена з питань Молдови в німецькому бундестазі – зокрема, підкреслює:

«Молдова – це країна, яка стоїть перед дуже серйозними проблемами. Це –найбідніша країна Європи, всі біди якої обтяжуються ще й конфліктом навколо Придністров"я. Ми є свідками того, як з легкої руки комуністів обмежується свобода преси, нищаться політичні ссвободи. Таким чином гальмується процес формування громадянського суспільства».

Зважаючи на це в квітні цьго року депутати усіх партій Бундестагу виступили із закликом до федерального уряду докласти максимуму зусиль, аби підтримати розбудову демократії, ринкової економіки і державної цілісності Молдови.

Міхаель Цікерік до кінця червня був послом Німеччини в Республіці Молдова. Вже віддавна він закликає Європейський Союз приділяти Кишеневу більше уваги. Цікерік говорить:

«Це безумовно правильно, що Молдові ще дуже далеко до Європи. Водночас треба теж відзначити, що в країні відбувається певний поступ. І перш за все тому, що Молдова частіше потраплає в поле зору європейців. І це у наших власних інтересах допомагати Молдові. Адже ми не хотіли б що б у нас під дверима утворилася чорна дірка».

Але не лише Брюссель та країни-члени Євросоюзу повинні докладати зусиль, вважає Міхаель Цікерік, а й самому Кишеневу слід продемонструвати, що він готовий проводити реформістські процеси в напрямку зближення з Європою. Говорить Цікерік:

«Молдавани, звичайно ж, повинні самі дотримуватися чіткої політичної лінії. За минулі роки їм цього дуже бракувало. Але поки що й нині годі уникнути відчуття, що вони самі точно не знають, в якому напрямку вони повинні йти. Чи це має бути інтеграція з СНД, чи рух до Європи, чи може йти одночасно в обох напрямках?»

Процес державотворення в Молдові так і недоведено до завершення. Москва все ще має великий вплив на колишню радянську республіку. Дві третини мешканців держави румуномовні, окрім них тут проживають великі українська та російська меншини. Свого часу активно обговорювалося питання про приєднання Молдови до Румунії. Тоді регіон Придністров»я відколовся від держави і донині перебуває під російським впливом. Там і досі дислокуються російські солдати, хоча Москва ще 1993 року оголосила про виведення звідти своїх військ. Росія використовує придністровський конфлікт, аби посилити свій вплив у регіоні, -- стверджує Клаудіа Нольте:

«В мене складається враження, що Росія дбає за власні інтереси, зволікаючи з виведенням військ та вивезенням зброї. І я вважаю це великою проблемою. Я теж думаю, що Москва не завжди обговорює свої дії у Придністров»ї з партнерами з ОБСЄ, Єврсоюзу та США, а проводить сепаратні перегвори. І це шкодить взаємній довірі».

Набагато конструктівнішою є в цьому сенсі позиція Румунії. Пані Нольте вважає, що Бухарест, зогляду на свій майбутній вступ до Євросоюзу, більше дивиться вперед, аніж назад:

«Я вважаю, що Румунія зацікавлена в тому, аби в Молдові відбувався розвиток. Абсолютно не в її інтересах мати під боком розвалену державу. Румуни бажають, щоб в регіоні була стабільність, добросусідство. Вони заявляють без зайвих амбіцій: там мешкають наші земляки, ми маємо з ними спільну історію".