8. Попри низькі соціально-економічні показники країн ГУУАМ і незначний економічний зріст співпраці в абсолютних показниках (довідково: ефект в торгівлі з Грузією в 2003 р. в порівняні з 2002 р. склав 195 %, з Азербайджаном – 137 %, з Молдовою – 163 %: зрозуміло, що очікувати суттєвого зростання товарообігу варто за рахунок запровадження зони вільної торгівлі ГУУАМ), найбільшою вадою утворення є недостатня узгодженість в організації спільної політичної діяльності та брак політичної волі національних еліт. Необхідно прискорити процес створення і підвищення ефективності існуючих профільних ланок організації – Робочих груп, КНК, Ради міністрів закордонних справ (РМЗС), Офісу ГУУАМ, надати їх діяльності більшої планомірності й інтенсивності і т.п. У цій справі уявляється доцільним використання європейського досвіду, за яким внутрішньо-організаційна парадигма передбачає застосування політики поетапного створення виконавчих інституцій на базі економічних і безпекових зв’язків, що склалися (чи складатимуться), залежно від обсягу актуальних, пріоритетних для організації завдань. Для подальшого розвитку ГУУАМ також видається доречним досвід функціонування Вишеградської групи, яка могла б послужити певним організаційним зразком. Рух у цьому напрямі проявляється через ухвалення декларації про спільне забезпечення стабільності і безпеки в регіоні, домовленості про створення Парламентської асамблеї ГУУАМ тощо, що теж варто зарахувати до здобутків об’єднання. Що ж до останнього, то розширення зв’язків на рівні парламентів країн-членів ГУУАМ надасть додаткового імпульсу розвитку співробітництва між державами. На цій ділянці також потребується підвищена активність України – в особі Верховної Ради. В організаційному сенсі, на сьогодні для ГУУАМ видається актуальним концентрація зусиль щодо розробки Спільних стратегій ГУУАМ зі вступу до НАТО і ЄС: це б призвело до зміцнення безпеки в Чорноморсько-Каспійському регіоні, а відобразивши у цих організаційних заходах назрілі проблеми і пов’язані з ними мотивації країн-учасниць, можна було б говорити про поновлення партнерської довіри до України, як потенційного лідера організації. Наразі варто активно втілювати уже схвалені торговельні, енергетичні, комунікаційні, інфраструктурні (транспортні) проекти.
9. Для інституційного (та й для політичного) розвитку ГУУАМ важливу роль відіграватиме певне уособлення його “політико-адміністративного центру” – місцерозташування виконавчих органів чи штаб-квартири. Таку роль “столиці ГУУАМ”, на нашу думку, варто було б відвести Ялті. Це рішення враховувало б функціональні і геополітичні аспекти появи та діяльності ГУУАМ. Думається, що така пропозиція з боку України буде слушною і вітатиметься країнами-партнерами. Підставами для ухвали такого рішення служить те, що саме в Ялті було задекларовано статус ГУУАМ як діючої міжнародної організації, а також власне розташування Ялти, яка знаходиться якраз на лініях комунікаційних проектів, що складають предмет ділового співробітництва в ГУУАМ. Крім того Ялта є найзручнішим за відстанями місцем для зустрічей, які, зрозуміло, відбуватимуться набагато частіше, як це було до сьогодні. Додатковими підставами для ухвали такого рішення служить те, що сучасний Крим є доволі соціокультурно відчуженим від загального простору України, а розміщення центрального робочого органу ГУУАМ дозволило б посилити участь цього регіону в суспільно-політичному і зовнішньоекономічному житті України. Також, варто було б перервати історичну традицію сприйняття Ялти як міста, в якому було укладено домовленості, що спричинили розподіл Європи після ІІ світової війни.
10. В загальному контексті зовнішньої політики України, на сьогодні вбачається доцільним розгляд ГУУАМ в якості пріоритетної складової стратегії “європейського вибору”, що розширило б структуру геополітичного розвитку України, зокрема, надавши їй додаткового обсягу можливостей політичного маневру. Такий підхід в українському сприйнятті ГУУАМ був би на часі. Така українська переоцінка сприйняття ГУУАМ – від просто політико-економічної міжнародної організації до “проєвропейської” євразійської геополітичної формації – була б на часі, оскільки на інших зовнішньополітичних напрямках – російському і європейському – відповідно дистанційні й інтеграційні зусилля власне України важко назвати успішними – це справа віддаленої перспективи. Окрім того виявилося, що в підсумку малопродуктивним є “стратегічне партнерство” України з крупними світовими гравцями (причин цьому є чимало, проте головною уявляється геополітична конкуренція останніх на фоні неспіврозмірності українських можливостей й орієнтаційної строкатості (у вигляді “багатовекторності”)). Слід звернути увагу на те, що в геостратегічному розумінні близькострокова ситуація для України складається не найкращим чином: з огляду як на європейську, так і на внутрішню кон’юнктуру співробітництво з ЄС розвиватиметься неособливо; розвиток взаємодії з РФ буде обтяжений її намірами відтворення “Великої Росії” і спричинятиме українську державну стагнацію. Тому настільки важливим для України є зміцнення і розвиток стосунків в іншому геополітичному напрямі – через систему ГУУАМ, як виразу, відмінної від російської, моделі євразійського співробітництва “Шовкового Шляху”.
11. З огляду на динаміку розвитку Шанхайської організації співпраці (ШОС; де ключовим учасником є КНР) та перспективи співпраці між ГУУАМ і ШОС є доцільним розробити Перспективний план взаємодії між цими двома міжнародними організаціями. Це б додало можливостей для зміцнення політичного діалогу і партнерства на багатосторонній основі та здійснення співробітництва в рамках “Шовкового Шляху”.
12. Реструктуризація систем євразійських комунікацій і нафтогазового забезпечення Європи та США актуалізує проблему політичної стабілізації, створення сприятливої кон’юнктури, оздоровлення і піднесення економіки регіону, інсталювання відповідної системи безпеки. Така перспектива вимагає формування спільної стратегії розвитку ГУУАМ, в якій комунікаційно-енергетичні питання мають органічно поєднуватися із завданнями забезпечення безпеки комунікацій. Країни-партнери України по ГУУАМ об’єктивно стоять перед необхідністю якнайскорішого врегулювання конфліктів, створення міжрегіональної зони стабільності й безпеки та забезпечення умов для сталого розвитку економічної співпраці. Важливим аспектом формування регіональної зовнішньої політики України і розвитку ГУУАМ має стати усвідомлення подальшої “мілітаризації” міжнародних відносин, оскільки: розуміння безпеки поки що нерозривно пов’язується із методикою силового забезпечення; “захищеність” суспільства і його національних інтересів здійснюється переважно мілітарними засобами; культура миру у міжнародній практиці не є дійсністю, а орієнтиром, довгостроковою метою. Виходячи з цих об’єктивних обставин необхідно мати на увазі, що воєнно-оборонний сегмент безпеки залишається визначальним.
13. Розглядаючи перспективи ГУУАМ слід також зупинитися на розвитку Балто-Чорноморського співробітництва (БЧС). Відомо, що політико-економічне співробітництво по осі Північ–Південь геополітично стабілізує Європу в цілому. У цьому контексті, серед відповідних актуальних європейських ідей БЧС видається доволі перспективним. Саме з цим, а також з огляду на своє географічне розташування пов’язані перспективи України реалізувати власну природну функцію комунікатора. Проте, ситуація може докорінно змінитися внаслідок набуття повноцінного членства Болгарії і Румунії в НАТО, а Туреччини в ЄС. Не виключено, що це може призвести до формування нового з’єднувального центру чи, навіть, нової дуги між Північчю і Півднем, що проходитиме західніше – через країни Балтії, Польщу, Словаччину, Угорщину, Румунію і Болгарію. Зрозуміло, що такий розвиток подій є вкрай негативним для інтересів України. Задля його уникнення Україні варто розвивати ідею компонування співробітництва БЧС з ГУУАМ, адже країни Західної, Північної і Південної Європи зацікавлені у створенні надійних і сучасних комунікацій й розвитку інфраструктури між ними й Азією в цілому. В інтересах України є надзвичайно важливим формування ланки – Кавказ-Центральна Азія – цього маршруту, оскільки в альтернативному російському варіанті – Росія-Казахстан – Україна залишиться, разом з країнами Кавказу, осторонь даного партнерства. Ситуація матиме наслідком й загрозливі геополітичні наслідки: Росія здобуде контроль над континентальними комунікаціями, зовнішньоекономічною політикою країн ГУУАМ та ще більших можливостей для, й не без того, свавільної поведінки на їх внутрішніх ринках. Звідси, стратегічно важливим є розуміння Україною та співтовариством в ГУУАМ явних загроз спільним економічним інтересам, які несе в собі прагнення Росії монополізувати євразійську систему комунікацій, що реформується. Саме ця обставина й перетворює ГУУАМ на дещо більше по змісту чим просто міжнародну організацію не тільки для України, а й для всіх учасників об’єднання. На середньострокову перспективу ГУУАМ видається ефективним напрямком здійснення українських стратегічних інтересів і тому має стати центром зосередженої зовнішньополітичної і зовнішньоекономічної уваги України. Для цього склалися всі необхідні умови.
14. У підсумку, аналіз поточного стану міждержавного співробітництва в форматі ГУУАМ дозволяє накреслити пріоритетний ряд політичних проблем, що мають бути розв’язаними. Він виглядає наступним чином: ─ забезпечити відповідний політичний клімат співробітництва шляхом інтенсифікації діалогу між країнами-членами ГУУАМ (наразі пожвавити взаємодію з Молдовою на предмет ратифікації Угоди про створення зони вільної торгівлі об’єднання, а з Узбекистаном – з’ясувати нинішні позиції і досягти узгодженості стосовно напрямків подальшої співпраці); ─ утворити постійно діючий Секретаріат (для чого цілком принагідним є розширення компетенції Офісу об’єднання), при якому було б доречно сформувати окрему експертну Групу стратегічного планування (з консультативно-дорадчими функціями, робота якої була б спрямована на усунення ряду адміністративних вад управління, про які йшлося вище); ─ провести відповідні консультації в об’єднанні і дійти згоди стосовно визначення Ялти місцем розміщення офіційної Штаб-квартири ГУУАМ; ─ посилити політико-економічну співпрацю з євроатлантичними партнерами, передусім – США, та запропонувати прийнятну модель узгодження планів США, ЄС, НАТО, ОБСЄ, ООН та ін. сторін (які демонструють конструктивність у відносинах) з напрямами діяльності ГУУАМ; ─ зміцнюючи зв’язки з ЄС доцільно було б вивчити можливість призначення профільного Єврокомісара з питань взаємодії з ГУУАМ, або ж запропонувати ЄС відрядити спец. представника до РМЗС. Останнє варто було б запропонувати також США, ОБСЄ, СОТ та ШОС (в цілому, або ж – тільки Китаю). У світлі “угоди-сюрпризу” з РФ про “реверсне використання” нафтогону “Одеса-Броди”, Україні принципово необхідно запевнити у непорушності досягнутих домовленостей ті сторони, передусім – Польщу, з якими було укладено політичне і ділове партнерство зі втілення даного енерго-проекту у його первісному задумі, призначенні та вигляді; ─ провести відповідні консультації з Польщею, Німеччиною і Казахстаном стосовно інституювання відносин з ГУУАМ – на предмет набуття ними статусу спостерігача в об’єднанні; ─ спільно з євроатлантичним співтовариством спрямувати зусилля на вирішення проблем стабільності і безпеки в просторовій зоні ГУУАМ, передусім це стосується розв’язання низки міжетнічних, міжконфесійних та міждержавних конфліктів на Кавказі та в Центральній Азії. У цьому плані видається доцільним запровадження окремого Пакту (як в інших схожих випадках). Наразі є актуальним розробка Рекомендованого плану заходів ГУУАМ зі стабілізаційного сприяння Грузії; ─ розширити та поглибити у співпраці з НАТО воєнно-політичне та військово-технічне співробітництво до стратегічного рівня: створити належну систему регіональної безпеки – запоруку усталеної стабільності регіону; розробити Спільні стратегії ГУУАМ зі вступу чи співпраці з НАТО і ЄС; ─ створити в рамках РМЗС Комітет безпекової політики ГУУАМ, поклавши на нього експертне і процедурне (консультативно-дорадче) забезпечення безпекової політики ГУУАМ; ─ активізувати об’єднання політичних зусиль із зацікавленими сторонами в ГУУАМ у справі забезпечення належного формування інфраструктури нафтогазового ринку і здійснення транспортно-енергетичних проектів, що становлять скелет регіональної інтеграції; ─ Діловій раді об’єднання розробити і впровадити довгострокову програму ГУУАМ із проектного забезпечення ділових, урядових й наукових кіл (з метою орієнтації на прикладні дослідження), трансрегіонального співробітництва: це сприятиме залученню необхідних для розвитку співробітництва інвестицій. При Діловій раді започаткувати Постійно діючу виставку товарів, технологій, інвестиційних проектів і проектів спільних підприємств ГУУАМ та спеціалізовану Систему інформаційного забезпечення підприємців об’єднання щодо пошуку партнерів, підготовки бізнес-планів, бізнес-пропозицій; ─ серед пріоритетних напрямків діяльності Міждержавної інформаційно-аналітичної системи (МІАС) ГУУАМ визначити висвітлення процесів ідеологічного, економічного, політичного, наукового і мистецького життя; ─ організувати Щорічну науково-практичну конференцію з аналізу проблем політико-економічного розвитку об’єднання, яка б на постійній основі відбувалась у Ялті; ─ прискорити формування Парламентської асамблеї ГУУАМ з наступною розробкою й інтенсивним втіленням профільної програми діяльності; ─ в контексті геостратегічної обстановки, вивчити доцільність розгляду організації ГУУАМ в якості пріоритетної складової стратегії “європейського вибору” України з відповідним внесенням змін до зовнішньополітичної стратегії; ─ в контексті участі України в ЄЕП необхідно заперечити спроби передчасного функціонального навантаження системи його управління; заявити про необхідність дотримання в процесі формування ЄЕП “європейської моделі” інституційного розвитку міждержавних об’єднань і на цій підставі вказати на потребу виконання попередніх домовленостей про створення відповідної зони вільної торгівлі; ─ виходячи з існування ризику геостратегічних та геоекономічних втрат України внаслідок, з одного боку, формування “меридіанної дуги” Балто-Чорноморського співробітництва, що пролягатиме західніше від України, а з іншого – “широтної дуги” євразійських комунікацій, що проляже за альтернативним маршрутом Росія-Казахстан, Україні необхідно ініціювати в ГУУАМ (за участю балтійських і чорноморських партнерів) розробку комплексу заходів для запобігання такому розвитку подій, зокрема розглянути ідею компонування співробітництва БЧС з ГУУАМ; ─ використовуючи взаємне дружнє ставлення і, навіть, тяжіння, Україні слід прагнути до посилення спочатку політичної, а опісля й економічної взаємодії між ОЧЕС і ГУУАМ, що обопільно позитивно позначиться на пожвавленні співробітництва і розвитку Чорноморсько-Кавказько-Каспійському регіону, і що буде схвально сприйматися у ЄС. *** Таким чином, подальша доля ГУУАМ із забезпеченням в ньому провідної ролі України вимагає невідкладних та змістовних консультацій зі США та ЄС, інтенсифікації політичного діалогу з рештою країн ГУУАМ, темою яких має стати пошук шляхів узгодження інтересів та розподіл обов’язків. Зволікання із розв’язанням цього завдання загрожує Києву небажаними втратами політичного авторитету в регіоні.
|