Передісторія

Останні роки Європа дедалі більше прагне набути на міжнародній арені якогось визначеного статусу. Причому, європейському ядру хочеться, щоб цей статус був лідерським. На перший погляд, ресурсів для цього вистачає – в економічному плані ЄС наразі чи не найуспішніше міждержавне утворення. Проте, конвертувати ці ресурси у вкрай капіталомісткий ВПК вдається європейцям погано. На заваді стоїть і менталітет мешканців “старої Європи”, які вже звикли жити в своє задоволення з відносно малими оборонними витратами, і завжди поміркована позиція ЄС щодо конфліктів, врегулювання яких намагаються здійснити, передусім, дипломатичними шляхами, і позиціонування себе, на противагу Сполученим Штатам, не силовим, а моральним лідером міжнародної системи.
Здавалося б, за таких умов, будь-які проекти, що мають на меті перехопити в американців ініціативу у високотехнологічній військовій сфері, наперед приречені на поразку. Власне, здавалося, що повне фіаско чекає і на багатостраждальний проект “Галілео”. Рішення про створення цієї навігаційної системи було прийнято на самміті ЄС у Барселоні (2002). Ініціатором проекту виступила Європейська Комісія спільно з Європейським космічним агентством.
Навігаційні супутники можуть точно вказати географічне місце розташування будь-якого об'єкта на Землі і тому використовуються як у цивільних, так і військових цілях. Проект помітно “пробуксовував” через нестачу коштів на його втілення і відсутність згоди між учасниками проекту щодо його цільового призначення. Зокрема, складалося враження, що французька сторона розглядає його виключно як альтернативу американській глобальній системі позиціонування і як один з наріжних каменів воєнно-політичного становлення ЄС.
Лише наприкінці лютого 2002 року у проекті мало місце позитивне зрушення. Воно було пов’язане з тим, що німецький уряд виділив свою частку, у розмірі 391,5 млрд. дол. на його фінансування. Німецьке рішення свідчить про  перемогу позицій країн налаштованих на конкуренцію із США, над тими державами, які були більше занепокоєні станом свого бюджету. Він також засвідчив усвідомлення лідерами європейських держав неможливості уникнути технологічної залежності від США без бюджетних витрат.
І хоча американці продовжували наполягати на тому, що частоти на яких працюватиме європейська супутникова навігаційна система можуть ставати на заваді військовим США, а сам проект підважує позиції монополіста у галузі – американської GPS, наразі є підстави говорити, що з 2008 року європейська навігаційна система почне свою роботу. Тим більше, що росіяни, ймовірний регіональний конкурент “Галілео” зі своєю системою GLONASS підтримали європейський проект (оскільки GLONASS, контрольований російськими військовими, не є продуктом “на продаж”).
Має право на існування припущення, що втілення проекту отримало шанси на успіх ще й через те, що, незважаючи на категоричність позиції французів, проект виявився привабливим для європейців не стільки воєнно-політичною стороною справи, скільки її комерційними аспектами. Адже, як вже зазначалося, супутникова мережа буде спроможна не лише на відстежування воєнних об’єктів, але й на навігаційне обслуговування рейсів комерційних авіакомпаній та обслуговування корабельних шляхів.
Саме на цій підставі, відійшовши від тези, що проект має бути суто європейською демонстрацією технологічних м’язів Сполученим Штатам, європейці зголосилися долучати до створення навігаційної системи і треті сторони, як от Китай та Ізраїль, з якими вже підписано угоди щодо співпраці по проекту, а також Індію, Росію, Бразилію, Південну Корею, Мексику та Австралію.
У разі успішного втілення проекту, сигнал “Галілео” отримуватимуть близько трьох мільйонів користувачів, а прибутки становитимуть на 2010 р. близько 250 млрд. дол. на рік. До того ж, необхідність створення належної інфраструктури для обслуговування проекту надасть можливість працевлаштувати понад 150 тис. кваліфікованих спеціалістів.

Динаміка співпраці України з євроатлинтичною та європейською спільнотою у космічній сфері

 Україна, враховуючи її науково-технічний потенціал активно співпрацює з НАТО та ЄС у сфері космічних програм. Провідною установою у цій спіпраці є Національне космічне агентство України (НКАУ). Зокрема до здобутків цього органу можна віднести угоди з окремими країнами-членами НАТО щодо співробітництва у використанні космічного простору у мирних цілях. Ведеться робота щодо втілення спільного проекту КБ ім М.К.Янгеля та НАТО спрямованого на створення Міжнародного полігонного вимірювального комплексу (м. Павлоград).
Щоправда, Україна наразі не долучена до проекту “Галілео” тією мірою як вищеназвані треті країни. Це, звісно, не є підставою говорити про те, що співпраця між нами та європейцями у космічній сфері не відбувається.
Розширення ЄС, його політика Ширшої Європи/Нового сусідства, План дій, що розробляється в рамках зазначеної політики, відкривають нові можливості для подальшого розвитку конкретної співпраці. Зокрема, й щодо
поточного та перспективного співробітництва між Україною та ЄС у сфері космічних досліджень.
 Між Україною та ЄС укладено Угоду про наукове та технологічне співробітництво. Зараз у Верховній Раді перебуває проект Закону про  ратифікацію Угоди про відновлення Угоди між Україною та Європейським Співтовариством про наукове і технологічне співробітництво.
Відповідно до статті 1 зазначеної Угоди, Угода між Україною та Європейським Співтовариством про наукове і технологічне співробітництво, яка була підписана 4 липня 2002р. в м. Копенгагені та ратифікована Законом України від 25 грудня 2002р. №368-IV і термін дії якої (відповідно до  положень її статті 12) закінчився 31 грудня 2002р., має бути відновлена на додатковий п’ятирічний період.
 Завершується робота над спільним Планом Дій по поглибленню співробітництва між Україною та ЄС у сфері науки та технологій, в якому вагоме місце відведено космічним дослідженням.
І це лише початок діяльності України в європейському напрямку, на якому ще треба зробити немало роботи. Адже, хоч як це не дивно, з ЄС в України найменш розвинені зв'язки, якщо співставляти з рівнем співпраці зі США, Росією, Бразилією або Китаєм.
При цьому на рівні урядів і національних космічних агентств не було жодних угод, хоча до ЄС входять 15 космічних держав, першість серед яких упевнено посідає Франція.
Упродовж останніх десяти років були візити фахівців Національного космічного агентства України до європейських країн, їхніх – до нас. Обговорювались важливі питання. Але вдалося хіба що закласти основи співпраці у деяких міжнародних інституціях.

Перспективи участі України в проекті “Галілео”

Як вже зазначалося, ЄС змагається зі США, оскільки хоче підвищити власний рівень космічних досліджень і технологій, з метою комерційного використання космосу. Тому мета Європи – залучити якомога ширше коло фахівців з інших країн до розробки нових технологій. ЄС (у своїх принципах космічної стратегії) визнав Україну як третього за важливістю партнера (після США та Росії). Така оцінка відображає новий погляд ЄС на Україну.
Готовність Європи до співпраці з Україною проявилася і в тому, що 2 вересня поточного року Європейська Комісія прийняла рішення розпочати з Україною переговори щодо підписання Угоди про співробітництво у розвитку цивільної глобальної навігаційної системи. Як заявила Віце-президент Європейської Комісії Лойола де Паласіо, можливість підписання таких угод є свідченням широкого інтересу міжнародного співтовариства до проекту “Галілео”.
 Єврокомісія планує розпочати переговори наприкінці вересня цього року. Цьому передував ряд заяв українських посадовців про бажання долучитися до проекту. Участь у проекті передбачає спіпрацю у промисловій сфері, сфері досліджень і наукових розробок з питань стандартизації, регіональну моніторингову співпрацю та фінансові інвестиції у проект “Галілео”.
 Європейська Комісія наголошує на тому, що сприймає Україну як одну з восьми космічних держав, чий технологічний потенціал у сфері космічних технологій і навігаційних технологій, які цікавлять ЄС в рамках проекту “Галілео” зокрема, дозволяє їй брати у проекті активну участь.
Наразі фахівці НКАУ працюють над адаптацією наявної в Україні системи навігації до європейської. Щоправда, на рівні НКАУ питання участі України в проекті “Галілео” не вирішується, оскільки передбачається грошовий внесок у проект країни-учасниці. Тому остаточне рішення ухвалить уряд з урахуванням позиції Міністерства транспорту.
Дуже хочеться вірити, що уряд знайде час, попри всі передвиборчі баталії, щоб приділити належну увагу та віднайти кошти для згаданого проекту. Адже за багатьма критеріями Україна є далекою від європейських стандартів. Тому в найближчий період часу навряд чи можна розраховувати на якісь значні здобутки на теренах європейської інтеграції. Однак, впродовж періоду становлення ЄС, продемонстрував свій інтеграційний потенціал т.зв. “spillover effect”, коли співпраця у одній галузі вела до розвитку співробітництва у інших і в результаті до повної інтеграції. Проект “Галілео” видається таким, що міг би стати гарним каталізатором такого ефекту для України. А у разі “загальмованої реакції” на європейські ініціативи, Україна може надовго втратити можливість участі у розвитку перспективного напряму європейської науки.