Прем'єр-міністр Бельгії, лідер списку фламандських лібералів Гі Ферховштадт в інтерв'ю газеті "European Voice" 12 лютого 2004 року, на самому початку виборчої кампанії, заявив: "Майбутні вибори, що визначать баланс поміж парламентськими політичними силами, стануть боротьбою за дійсно європейські проблеми - розширення, конституцію, євро та економічну ситуацію в ЄС. По зрівнянню з минулими виборами, під час нинішніх не буде нестачі тем, по яких виборці зможуть виразити свою позицію". Але, в зв'язку з загальним несприятливим політичним фоном, пов'язаним, в першу чергу, із складним процесом прийняття Європейської Конституції та фінансово-економічними проблемами, виборці, які і раніше не дуже пестували своєю увагою процес обрання до Європарламенту (ЄП), можуть бути ще більш байдужі до майбутніх виборів.

Середній ступінь виборчої активності на загальноєвропейських виборах зазвичай складав 30-40%, що серйозно знижує рівень довіри до ЄП як до політичного інституту в цілому. Враховуючи це, ідеологи та розробники проекту першої Європейської Конституції зробили доволі-таки успішну спробу підвищити роль і статус ЄП, що, поза сумнівом, повинно підвищити рівень зацікавленості європейських виборців.

Ще більш серйозною спробою не тільки заслужити на увагу рядових виборців, але й надати майбутнім виборам "загальноєвропейську політичну вагу", став надрукований на початку березня відкритий лист ряду провідних європейських аналітиків та оглядачів, яких можна умовно віднести до прихильників так званого "федеративного устрою" ЄС. Суттю листа стала пропозиція для ведучих європейських політиків, що мають свої фракції в ЄП, номінувати своїх кандидатів на посаду президента ЄК, тим самим намагаючись максимально наблизити європейські вибори до стандартів та процедур виборів в національні парламенти. Хоча навіть проект Конституції ЄС не передбачає таких політичних нововведень.

Низький рівень виборчої активності ніколи не призводив до адекватних результатів, відображаючих справжню "температуру" суспільної думки та часто приводив до влади відмінні за своїми політичними поглядами, але доволі-таки крайні партії та блоки. Окрім цієї політичної загрози, існує й інша - потенційне підсилення групи парламентарів - "євроскептиків", число яких, у відповідності з деяким прогнозними оцінками, може досягнути150 депутатів. І ця кількість, скоріш за все, може зрости внаслідок багатьох факторів, в тому числі "конституційного", а також наслідків березневих терористичних атак в Мадриді. При цьому, очевидним уроком став висновок, що  логічно напрошувався - в умовах, що склалися в Іспанії, вибори проводити було не можна.  Країна гостро потребувало, хоча б місячного терміну, осмислення того, що трапилося. Наслідками неприйнятого політичного рішення колишніх іспанських керівників стала їхня власна поразка, непередбачувані наслідки виводу іспанського контингенту з Іраку, потенційне підсилення позицій "федералістів" і також підсилення позицій "євроскептиків".

Передвиборча розстановка сил

У відповідності з Ніццьким Договором, кількість європарламентарів у зв'язку з розширенням ЄС збільшиться до 732 депутатів. При цьому, депутати в ЄП утворюють  групи та фракції, базуючись на політичних, а не національних підходах. Хоча виборчі списки складаються виключно за пропозиціями національних партій і виборці тієї чи іншої держави голосують за своїх національних представників.

Вже в лютому основні політичні сили фактично вже сформували свої національні списки, за виключенням невеликої групи країн. За попередніми даними майже дві третини з 626 нинішніх євродепутатів будуть претендувати на перемогу в виборах. Таким чином, майже напевно буде збережена політична та професійна спадковість.

В десяти нових членів ЄС першість будуть виборювати 162 кандидати і, майже напевно, значна більшість переможців буде складатися з представників правоцентристських політичних поглядів, які притримуються відверто євроатлантичних поглядів.

Як вже відмічалося, прогнозується серйозне посилення позицій "євро- скептичних" партій, що планують створити так звану "єврокритичну групу", основу якої складає нині діюча група "Європа демократій та різноманітності". За попередніми даними нове парламентське утворення може очолити ветеран датської політики, член ЄП Йенс-Петер Бонде, який під час минулих виборів Президента Європейського Парламенту набрав майже 100 голосів.

Другою складовою "єврокритичної групи" може стати "Союз за Європу націй", який зараз нараховує в своєму складі 23 депутати. Позиції "єврокритиків" можуть суттєво підсилитися в Швеції, де нещодавно створена партія з такою ж назвою та очолювана колишнім головою Національного Банку Ларсом Вохліном зможе, згідно прогнозів, вибороти п'ять з 19 місць для країни в ЄП.

Як відзначалося, значне підсилення позицій "євроскептиків" очікується в країнах-нових учасниках ЄС, особливо Польщі, Чеській Республіці, Словаччині та Естонії. Не відстають і британські консерватори: впливові "європесимістичні" члени Європарламенту Джеффрі Ван Орден, Кріс Хітон-Харріс та Чарльз Тернок - на верхніх щаблях списку, в той час як такі "єврофіли" як Рой Перрі - внизу списку консерваторів.

Вплив британських консерваторів в майбутньому складі ЄП може зрости в результаті суперечливого рішення керівництва фракції Європейської Народної Партії (ЄНП), яке дозволило після проведення виборів приєднатися до фракції групі європейських демократів, яку складають переважно англійські торі, що стоять на жорстко антиінтеграційних позиціях. Таке рішення викликало розкол серед керівництва ЄНП, коли чотири з десяти співголів виказали свою повну незгоду з позицією голови та інших співголів цієї європарламентської групи.

Різке посилення євроскептичних груп може потягнути за собою й досить очікувану реакцію з боку "стійких федералістів", які зразу після виборів планують створити нову політичну групу. "Ми хочемо створення федеративної Європи з Комісією, яке еволюціонує в уряд та з парламентом, який має повну владу при спільному прийнятті законів та схваленні бюджету", - заявив член ЄП, представник правоцентристського "Союзу за демократичну Францію" Жан-Луї Борланж.

Ядром нового політичного утворення може стати коаліція "Маргарита", очолювана нинішнім президентом ЄК Романо Проді. Іншими учасниками, можливо, стануть європейські ліберальні демократи, вже згадуваний "Союз за демократичну Францію", а також Демократичний Союз Каталонії, який має тільки одного парламентарія в нинішньому складі, та Бельгійській демократичний гуманістичний центр. Згідно попередніх оцінок, "федералісти" можуть скласти третю за кількістю фракцію в ЄП, в склад якої будуть входити біля 50 депутатів.

Другою за чисельністю парламентською групою, скоріш за все, знову стане група європейських соціалістів, очолювана Енріко Бароном Креспо та яка з багатьох питань буде близька до позиції "єврофедералістів".

На жаль, створення "істинно європейської групи" може статися в результаті дій ії лідерів, свідомо спрямованих на розкіл найбільшої депутатської групи - правоцентристської ЄНП. Позицію своїх однодумців Жан-Луї Борланж пояснив наступним чином: "Для нас стало дуже некомфортно в ЄНП. Існують глибокі протиріччя з ключових питань: з британськими консерваторами з приводу іх кампанії проти Конституції, з кампанією Сільвіо Берлусконі проти євро та розколом партії з питання приєднання Туреччини до ЄС". Лідер ЄНП, німецький християнський демократ Ганс-Герт Петтеринг заявив, що "не існує офіційних документів про створення групи "федералістів" і вся інформація знаходиться на рівні чуток". В любому випадку, створення нового парламентського утворення суттєвим чином вплине на призначення майбутнього Президента ЄК, свою кандидатуру якого наполегливо лоббіють "європейські народники", як найбільша фракція.

На жаль, треба відмітити, що під час цьогорічної кампанії спостерігаються багаточисельні ознаки фактичної "чистки" національних партійних списків. Два найбільш відвертих факти. Ветеран Європарламенту Ренцо Імені, який розглядався, як і депутат з Великобританії Террі Вінн, в якості одного з реальних претендентів на посаду майбутнього Президента ЄП, був виключений із списку італійських соціалістів. В Іспанії колишні члени кабінету Азнара, фактично залишившись без роботи, ревізували вже сформований список іспанських консерваторів, зайнявши в ньому прохідні позиції. Причому, багато широковідомих та популярних діячів, таких як Мендес де Віго, можуть залишитися поза стінами ЄП.

Всупереч доволі-таки розповсюдженій думці про те, що членами ЄП стають, в основному, політичні аутсайдери, це навряд чи  відповідає дійсності. Починаючи з 1979 року, двадцять один парламентарій очолюють національні уряди або були міністрами. Серед нинішніх депутатів п'ятеро очолювали держави або уряди - Мішель Рокар (Франція), Луїджі де Міта (Італія), Маріо Соареш (Португалія), Жак Сантер (Люксембург) та Ганс Модров (колишня НДР). Окрім цього, 64 нинішніх кандидатів займали міністерські пости.

Поряд з політичними важковаговиками парламентські місця можуть зайняти такі цікаві особистості, як уродженка ФРН та мешканка нині Чехії, порно-зірка Доллі Бастер, а також перший чеський космонавт Володимир Ремек - нині комерційний представник в посольстві Чехії в Москві. Хоча можлива присутність таких доволі екзотичних особистостей в Європарламенті навряд чи зможе вплинути на політичний розклад сил. 

Боротьба за пост Президента ЄК та пости європейських комісарів

Проект Європейської Конституції, поза сумнівом, зменшує роль та значення ЄК в майбутньому інституціональному устрої ЄС. Високий ступінь самостійності Європейської Комісії буде обмежений підвищеним ступенем контролю над її діяльністю з боку ЄП, що, багато в чому, пов'язане з майбутнім обранням Президента ЄК євродепутатами. Така процедура, що запропонована в тексті проекту Конституції, веде до безсумнівної політизації такого до цієї пори аполітичного органу як Європейська Комісія, що навряд чи буде сприяти підвищенню ефективності ії роботи, так як і розширення складу до 25, а в 2007 році - до 27 членів.

Але, поки Ніццький Договір є діючим і на червневому Самміті ЄС, який відбудеться після виборів в ЄП, скоріш за все будуть призначений новий Президент та обговорюватиметься склад ЄК, які повинні будуть приступити до виконання своїх обов'язків 1 листопада 2004 року.

Боротьба за посаду "головного європейського виконавця" розгорнулася жорстка. Ставки дуже високі - як політичні, так і фінансово-економічні. Окрім цього, можливо, що буде порушена формальна традиція, яка передбачає призначення на пост Президента ЄК колишнього прем'єр-міністра. Директор лондонського Центру європейських реформ Чарльз Грант вважає, що "країни-члени не повинні робити помилок, припускаючи, що майбутній президент обов'язково повинен бути колишнім премє'ром. Треба лише подивитися на Проді або Жака Сантера, колишніх прем'єрів Італії та Люксембургу, щоб пересвідчитися в тому, що це не є необхідною умовою. Діяльність Проді була відвертим розчаруванням, а Сантер був вимушений подати в відставку".

Одним із претендентів на посаду Президента ЄК може стати Антоніо Вітторіно - колишній міністр оборони Португалії, нинішній комісар з питань юстиції та внутрішніх справ. А.Вітторіно відмінно розуміється на проблематиці функціонування ЄС, він чудово вміє вести переговори, володіє гарною англійською і відрізняється високоінтелектуальними манерами.

Конкурентом португальця, майже напевно, стане нинішній прем'єр Бельгії, лідер фламандських лібералів, 51-річний Гі Ферховштадт - один із апологетів створення "федеральної Європи". За його думкою, якщо на протязі цього року не вдасться знайти компроміс з конституційного питання, тоді створення так званої "серцевинної Європи", що буде складатися з групи країн, стане невідворотнім.

Виступаючи в листопаді 2003 року в Німеччині, бельгійський прем'єр визначив таку можливу групу країн як "федерацію всередині ЄС". На питання, що може бути покладено в основу функціонування такої групи, Гі Ферховштадт відповів: "Все, що визначено в конституційному проекті. Зокрема, поглиблене співробітництво в сфері юстиції та внутрішніх справ, міжнародної проблематики, безпеки, оборони та економіки". Зокрема, Ферховштадт є прихильником прямого фінансування бюджету ЄС, хоча завжди намагається уникати терміну "європейський податок".

Ще одним претендентом на посаду голови виконавчої влади ЄС вважається нинішній прем'єр, лідер християнських соціалістів Люксембургу Жан-Клод Юнкер. Але, одночасно з виборами до Європарламенту 13 червня в Люксембурзі пройдуть і загальні  парламентські вибори, на яких передбачається перемога християнських соціалістів та пов'язане з цим обрання Юнкера знову головою Кабінету Міністрів.

В той же час, авторитетні аналітичні джерела передбачають, що саме кандидатура люксембургського прем'єра стане найбільш реальною в боротьбі за пост Президента ЄК. В цьому зв'язку, такий потенційний вибір може означати, що лідери ведучих європейських держав нададуть перевагу особистості, що володіє мінімальною політичною вагою і яка буде знаходитися під вкрай серйозним впливом "європейських політичних важковаговиків".

Але Великобританія, за декілька тижнів до номінації кандидатури, зробила несподіваний крок, запропонувавши кандидатуру нинішнього датського Прем'єра Андре Расмуссена. Політичний розрахунок був доволі простий та ефективний. Практично всі раніше запропоновані кандидатури мали високий ступінь ризику бути заблокованими з боку британського уряду з тих чи інших міркувань. В той самий час кандидатура данця могла змусити скандинавську державу погодитися на скорочення кількості комісарів в ЄК.

Одночасно з закулісною боротьбою, що розгорнулася, також відбувається не менш драматична боротьба за посади євросоюзівських комісарів, які окрім політичної ваги на європейській арені будуть мати й вагомі матеріальні стимули. Щомісячна зарплата комісарів, згідно нещодавно прийнятих рішень, буде складати 18 тисяч євро, не враховуючи адміністративних витрат.

13- 15 квітня Європейський Парламент затвердив кандидатури, що були запропоновані "новою десяткою" країн. Аналіз призначення представників колишніх соціалістичних країн та трьох балтійських держав на найвищі посади в головному виконавчому органі ЄС вкрай важливий для України, так як ці представники потенційно можуть стати адвокатами та лоббістами українських інтересів.

Польща в якості свого представника запропонувала кандидатуру міністра по справам ЄС, представника країни в Європейському Конвенті Дануту Хюбнер. Газета "Le Monde" охарактеризувала пані Хюбнер як "єврофіла в країні євроскептиків". Випускниця Берклі - Данута Хюбнер - буде реальним претендентом на посаду комісара з торгівлі.

Голова делегації Словаччини на переговорах щодо вступу до ЄС Ян Фігель був запропонований в склад ЄК прем'єром країни Мікулошем Дзуріндою. Після призначення Фігель приступив до роботи в комісії, що опікується проблематикою науки та дослідницької діяльності, очолюваної Філіпом Бюск'єном.

Петер Балаш - 62-річний колишній міністр з питань Європи та голова делегації Угорщини на переговорах щодо вступу в ЄС, член Європейського Конвенту- буде працювати в комісії з питань регіональної політики, яку очолював Мішель Барн'є, нинішній міністр закордонних справ Франції.

Окрім перерахованих кандидатур, можна відмітити й естонця Сімі Калласа, який зайняв посаду в комісії з економічних та фінансових питань.

Одночасно з призначенням нового складу ЄК триває інтенсивна, але не афішована робота по структурній зміні складу Комісії. Не чекаючи завершення конституційного процесу, в надрах апарату ЄК народилася схема утворення посади міністра закордонних справ, який одночасно може стати Віце- Президентом Комісії. В той самий час, згідно проекту Конституції пост майбутнього міністра закордонних справ повинен встановлюватися в результаті злиття двох посад - Високого Представника ЄС з питань зовнішньої політики та безпеки, а також комісара з зовнішніх зв'язків. Нинішня несподівана новація навряд чи знайде розуміння в Раді міністрі ЄС. Так як і суперечлива пропозиція лідерів Великобританії, Німеччини та Франції щодо створення посади Віце-Президента ЄК з економіки.

Згідно проекту чиновників ЄК, можливий майбутній міністр закордонних справ буде координувати роботу шести комісарів з наступних напрямків:

1. відношення з Організацією економічної взаємодії та розвитку, а також з міжнародними організаціями, такими як ООН;

2. відношення з країнами, що подали заявки на вступ до ЄС, включаючи Туреччину та країни західних Балкан;

3. Близький Схід та сусіди ЄС (Україна, Росія та Білорусь);

4. Азія, Латинська Америка, Африка, Карибський та Тихоокеанський басейни;

5. торгівля;

6. допомога індустріальним та розвинутим країнам.

На даний час у складі ЄК працюють чотири комісари, відповідальні за політику за межами кордонів ЄС - Кріс Паттен (зовнішні відносини), Гюнтер Ферхойген (розширення), Паскаль Ламі (торгівля) та Поль Нільсен (розвиток).

Окрім цього, виникла та обговорюється ідея утворення посади Генерального Секретаря Європейської Комісії.

Поза всіляким сумнівом, майбутні вибори до Європейського Парламенту в червні 2004 року, як вже відмічалося, будуть кардинально відрізнятися від всіх раніше проведених. Загальний політичний та економічний фон в ЄС на тлі конституційних проблем доволі-таки непередбачуваний. Мабуть відбудеться диво, якщо Ірландія за час, що залишився, зможе зробити майже неможливе - знайти вихід із вкрай складної ситуації та переконати інші країни прийняти Конституцію. Якщо ознаки такого дива стануть реальними, то політична ситуація безпосередньо перед виборами може корінним чином змінитися.

В разі недосягнення конституційного компромісу можна з великою долею ймовірності передбачити, що новий склад Європарламенту буде розділений на два табори, що протистоять один одному - прихильників федерального устрою ЄС та відвертих "євроскептиків", що може призвести до подальшого поглиблення принципових протиріч щодо майбутнього  ЄС. В таких умовах європейський конституційний процес може бути заблокований остаточно.

Реальністю може стати так звана "двохшвидкісна Європа" або розділений на дві чи більше групи країн Європейського Союзу з важкими та не- передбачуваними наслідками. І тоді, стане зовсім очевидним різке зменшення уваги до сусідніх з ЄС країн та  посилення впливу на них з боку інших, менш демократичних держав.