Кремль із союзниками та партнерами, навесні 2021 року, одночасно атакують за трьома стратегічним напрямками: Широкий Близький Схід, Східна та Південна Європа та Сполучені Штати.

Що найбільш шокує, але це нинішня моторошна реальність, так це те, що американський напрямок є найбільш простим для подолання. У Білому Домі – путінський союзник та холуй, який виконає всі накази, які будуть віддаватися справжнім хазяїном – Бараком Хуссейном Обамою. У цього сталініста ще дуже багато незавершених страшних діянь спільно із полковником КГБ. Зараз настав час їх реалізації, коли невідомо, чи з’явиться у передбаченому майбутньому ще такий час?

Та за всіма ознаками кремлівська камарилья визначила Близький Схід, як напрямок свого головного геополітичного удару. Ці сучасні кремлівські інстинкти сягають минулого, коли близько-східний регіон вважався, ледве, не вотчиною Політбюро ЦК КПСС. Так чому нинішня кремлівська зграя повинна відмовлятися від витоків, особливо тоді, коли майже всі вирішальні параметри не залишають іншого вибору?

Вояж Лаврова по ареалу Перської Затоки повиннен розглядатися, як прелюдія до початку справжнього стратегічного наступу. Маршрут Лаврова був максимально точно відкалібрований у відповідності із російськими інтересами – Катар, Саудівська Аравія та ОАЕ. Катар – найбільш слабка ланка серед держав Затоки. Саудівська Аравія виявилася, фактично, зрадженою бандою Байдена. Емірати вагаються та можуть схилитися до сильніших. І всі знають, що за зловісною тінню Кремля нависає ще більш зловісна тінь – Тегерану.

Для того, щоб реально почати зсувати маятник сил на свою користь, Москві та Тегерану потрібна перемога в Ємені. Таким чином, схоже, що історія розпорядилася обрати Ємен в якості вирішального вузлу, де і буде визначатися доля Широкого Близького Сходу на декілька майбутніх десятиліть. Фактично, контроль над Єменом – це ключ для контролю, як над Червоним морем, так і над Аравійським півостровом та пряма проекція сили на Залив.

Для коаліції Путіна – Хаменеї – Асада – Хезболли та хоуситів все було б, майже, вирішено, якщо б не існувало питання Туреччини. Ось чому у Досі відбувся трьохсторонній саміт Росії, Туреччини та Катару. І ось чому, миттєво після цього катарського засідання, Путін із Ердоганом миттєво заявили, що настав час для очної зустрічі. Якщо до цього моменту Москва та Анкара «ділили» лише Сирію та Лівію, то зараз, схоже, настає час ділити, фактично, цілий Широкий Близький Схід. Це залізна та непереборна логіка силової політики та силової конкуренції.

Найвищі клерки короля Салмана голосно заявляли, що Саудівська Аравія жорстко відплатить хоуситам за ракетні удари по аравійським ключовим інфраструктурним об’єктам. Та чи дотримуються вони свого слова зараз, коли їх зрадив Байден із Блінкеним та іншими, та коли до Ер-Ріяда прибув особисто Лавров? Сумніви стають з кожним днем все сильнішими.

Після повернення Лаврова, Путін миттєво зібрав Раду безпеки. На порядку денному було лише одне питання – Близький Схід. Таким чином, як виглядає, рішення ухвалено. Залишається чекати на завершення очної зустрічі Путіна та Ердогана. Незабаром.

Ізраїль, напевно, впритул наблизився до однієї із найбільш драматичних фаз у своїй історії. Й Ізраїль один. Він, фактично, завжди був один. Але, ніколи Ізраїль не був зраджений США. Зараз, у 2021 році, ситуація незрівнянно гірша – у Білому домі не те, що зрадники Ізраїлю, там вороги Ізраїлю. І що найбільш страхітливо, у Білому домі – зрадники та вороги США.