Окупант Білого дому не просто втік від реальності у США. Він не просто втік від завершення чергової фази державного перевороту в Сполучених Штатах, кульмінацією якої стало захоплення бандою Обами – Байдена – Клінтон – Керрі Сенату США. Сплячий Джо втік до Південної Азії заради єдиного – поновити союз із пекінським диктатором Сі, що й було зроблено на Балі. Через декілька днів, до Піднебесної помчить один із найбільш страхітливих у сучасній історії Америки державних секретарів цементувати це жахливе поновлення.

Взагалі цікаво та гидко було спостерігати над відбудовою різноманітних конфігурацій та альянсів на тому мерзотному збіговиську в Індонезії. Коли давно було кристально чітко зрозуміло, що саме G20 – це фантом, ілюзія, а головне, величезний обман за всіма проявами. Що насправді трапилося на Балі і це не ілюзія, а дужа важка реальність - Сі та Байден знову разом. Нинішній окупант Овального кабінету повинен був розплатитися із пекінським диктатором за безцінну допомогу у захопленні Білого дому два роки тому. Зараз, на Балі, Сплячий Джо платив по рахунках. Із Путіним та Хаменеї він та його камарилья розраховуються по-іншому.

Новітній Мао-2 отримав від Сплячого Джо все. Бідний Тайвань. Декілька місяців тому, я попереджав, що Сплячий Джо буде чекати до завершення проміжних виборів, а потім віддасть Тайвань на розтерзання. Причому, це розтерзання може відбутися вже незабаром. Після «балійських домовленостей» мої попередження вже стали, фактично, роковими. Сі вже віддав відповідні накази. Про страшну здачу Гонконгу забули вже, майже, всі. На Тайвань може чекати теж саме, або страшніше.

Там, на тому, забутому Богом індонезійському острові, так звані «лідери», немовби, впали у вічне стратегічне оціпеніння. І з нього деякі не вийдуть вже ніколи. Особливо це проявилося щодо «лідерів» так званої G7.

Сунак був найяскравішим проявом краху того, що залишилося від «колективного Заходу». А що можна було чекати від того, хто не має, фактично, жодної легітимності перебувати на Даунінг-Стріт, 10?

Не треба витрачати часу на роздуми щодо прогресивного ідіота Макрона, або лівого, «новітнього Віллі Брандта» Шольца. А Шольц, напевно, був у повному відчаї, коли дійсно збагнув, хто насправді керує на Балі. Лише декілька днів тому він, забувши й про Макрона, й про всіх інших із ЄС, помчав на поклін до диктатора Сі. На Балі поновлений союз Сі-Сплячого Джо, практично, викинув німецького канцлера на узбіччя.

Дійсно, кого насправді жалко, так це Джорджію Мелоні. Хоч вона, яка ніколи не була досі на такого гатунку збіговиськах, повинна усвідомити куди вона потрапила? Якщо після повернення до Риму, до суворих та справжніх реалій, Мелоні збагне це, тоді у неї, її уряду та Італії є шанс. Якщо G20 її «перемеле», тоді на Італію вже незабаром чекають нові та більш суворі біди.

А Сплячому треба повертатися до Вашингтону. Він та його зграя знали, що контроль над Палатою представників їм зберегти не вдасться. Головний удар був націлений саме на Сенат. Але тепер, коли за спиною окупанта Білого дому знову Сі, Путін та Хаменеї, місія республіканців стає набагато, набагато складнішою. Добре, а щоб республіканці казали, якщо б програли й Палату? А зараз шлях лише єдиний – розслідування злочинів ліворадикальної зграї, яка захопила владу в Америці, потім вирок ключовим виконавцям цієї кліки, а потім – імпічмент Джозефу Байдену. І нехай не думають ні про що інше – ані про Україну, ані про Ізраїль, ані про Тайвань, ні про шо. Думайте лише про Сполучені Штати, тобто, як врятувати ці Сполучені Штати. Часу вкрай обмаль, лічені тижні. У них – Сі, Байдена, Обами, Путіна, Меркель, Хаменеї все домовлено.