Погром торі в Британії поза уявою. Туманний Альбіон увійшов у свою нову політичну епоху, яку, фактично, неможливо порівняти ні з якою іншою попередньою. Та все ж таки, як видається, Сполучене Королівство зараз, всередині 2020-х, «повертається» до лихолітніх 1970-х. Тоді Британією керували лейбористські уряди Вільсона та Каллагана, які, спільно з всесильними тоді профспілками, привели країну до межі катастрофи.

Вирішальне питання постає зараз щодо того, чи стане уряд Стармера знизувати Brexit? Консерватори, в принципі, зрадили виборців, коли три уряди, один за одним – від Мей до Джонсона та до Сунака – клялися, що «Brexit буде зроблений». Всі вони обманули британців. Тепер настав час дуже важкої розплати. І якщо уряд Стармера візьме курс на нове приєднання до ЄС,а спокуса буде дуже великою, навряд чи хто буде в змозі це зупинити.

Британію накрила «червона хвиля». Запобіжників проти неї в країні, фактично, немає. Важко взагалі перебачити, що станеться із Консервативною партією після такого безпрецедентного падіння? Лейбористи, в принципі, будуть керувати без опозиції, без стримувань та противаг. Куди таке монопольне керування може завести Британію неможливо спрогнозувати. І це в часи прямого силового зіткнення в Європі, коли рухнула ціла європейська архітектура безпеки. Але, саме ця архітектура не могла не рухнути.

Brexit також став одним із вирішальних чинників цього руйнування. Та консерватори, замість того, щоб збудувати нову архітектуру Європи «після - Brexit», або не робили нічого, або чіплялися за старе. Союз Лондона – Варшави – Києва, можливо, заклав би підвалини нового геостратегічного облаштування Європи. Той важливий момент був втрачений Стармер будувати такий союз не буде.

Уряд Стармера буде втілювати ліву та ліворадикальну політику за всіма напрямками. Британці надали прямий мандат на це. Це буде величезна світоглядна суперечність, коли Європа суттєво рушила вправо, а Британія – в абсолютно іншому напрямку. Коли настане той момент, за яким ці ідеологічні протиріччя почнуть домінувати над спільними геостратегічними цілями? А такий момент точно настане й навряд чи Стармер поступиться першими заради других. Напевно, перше зіткнення може відбутися на зустрічі G7, можливо, що в іншому форматі.

Якщо Стармер поїде на саміт НАТО у Вашингтоні – це буде екстраординарна подія, яку можна буде порівняти хіба що з Потсдамською конференцією 1945 року. Тоді Черчилль та консерватори програли лейбористам, але Черчилль взяв із собою Еттлі, переможця тих виборів. Зараз, навряд чи Сунак поїде на саміт до Вашингтону разом із Стармером. То було абсолютно незрозуміло, навіщо вибори призначалися на літо взагалі? Тепер Сунак розплачується за все. Консервативна партія також. Зрозуміло, що у торі буде новий лідер, якому буде треба відроджувати партію, фактично, з руїн.

«Повернення історії» відбулося у Британії. Можливо, що Британію ми вже не впізнаємо більше ніколи.