Цього року відбудуться вибори, на яких вирішуватиметься політичне майбутнє країни, яка має найважливіше значення, визначиться її міжнародна орієнтація, а право вважатися демократичною державою піддасться серйозному іспиту.

Я говорю не про недавні вільні вибори в Афганістані та не про вибори в Іраку наступного року; мова йде навіть не про президентську гонку у нас в країні.

Усі вони, безсумнівно, важливі, але й історичний крок, який має зробити Україна 31 жовтня, не поступається їм за значенням. У цей день, коли українці прийдуть до урн для голосування, щоб обрати нового президента, за результатом буде стежити увесь світ.

Значення цих виборів складається не стільки в тому, який з кандидатів переможе, скільки у відповіді на запитання, чи буде Україна й надалі розвиватися демократичним шляхом. Поки перспективи є неясними.

Президент Леонід Кучма залишає свою посаду, а у боротьбі за його крісло лідирують прем'єр-міністр Віктор Янукович і кандидат від опозиції Віктор Ющенко. Українська влада використовує проти Ющенка й інших опозиційних кандидатів податкове законодавство, обмежує доступ опозиції до ЗМІ, зриває передвиборчі заходи, а також залякує кандидатів і їхніх прихильників.

Нещодавно Ющенко, як підозрюють, став жертвою отруєння, у результаті чого його обличчя було частково паралізовано.

У серпні я побував в Україні, поговорив з державними чиновниками й опозиційними кандидатами. У результаті в мене виникло відчуття, що Україна рухається дорогою демократії назад, а не вперед.

Справа не тільки у численних повідомленнях про залякування прихильників опозиції: ледь чи не усі очікують, що результати жовтневого голосування - і другого туру, що відбудеться через три тижні - будуть підтасовані владою. Таке вже відбулося на виборах мера в одному з міст Західної України; порушеннями супроводжувалися й інші вибори на місцях.

Ці події викликають занепокоєння не тільки тому, що є замахом на політичні права українського народу, але й через їхній вплив на зовнішньополітичну орієнтацію країни.

Якщо уряд продовжить репресії проти опозиції і підтасує результати виборів, це неминуче відіб'ється на відносинах України зі Сполученими Штатами і країнами Європи. А якщо наші відносини з Україною погіршаться, виникне небезпека, що вона ще більше втягнеться в орбіту Росії.

Я переконаний, що якщо б в українців була можливість вибору, більшість з них хотіла б пов'язати майбутнє країни із Заходом. Але багато хто з них вважає, що саме цього вибору в них і немає: якщо Захід закриває перед ними двері - НАТО і Євросоюз не дуже обнадіюють Україну щодо можливості вступу до цих організацій в найближчому майбутньому - то Росія завжди готова розкрити їм обійми.

Не дивно, що українські лідери усе більше пов'язують свої прагнення з прагненнями свого сусіди - Росії. А, як мудро помітив Збігнев Бжезинський, підкоривши собі Україну, Росія автоматично перетвориться в імперію.

Тому західні демократичні країни й уряд самої України зобов'язані переосмислити ситуацію, що склалася. Український уряд має покінчити з замахами на демократію і ухвалити мужнє рішення про проведення вільних і чесних виборів.

Якщо він це зробить, Сполученим Штатам і Європі треба буде зміцнити відносини з Україною, уважно поставитися до питання про її майбутній вступ до НАТО і ЄС, розвивати двосторонні відносини, і визначити методи розширення торговельних зв'язків.

Українська офіційна влада повинна зрозуміти, що на цих виборах на карту поставлене не тільки майбутнє їхньої країни. Вона ризикує своєю репутацією і можливістю вести власні справи.

Якщо придушення опозиції продовжиться, а результати голосування будуть фальсифіковані, Сполучені Штати і Євросоюз мають накласти заборону на видачу віз тим, хто несе за це відповідальність.

Такі заходи не тільки обмежать цим чиновникам можливість проводити відпустки на закордонних лижних курортах; заборона не дозволить їм займатися бізнесом у Європі і Сполучених Штатах.

Західні демократії повинні подумати і про введення інших адресних санкцій. Якщо українські лідери мають намір вести свою країну далі по "білоруському шляху", то й світ відноситиметься до них так само, як до президента Білорусі, що перетворився в міжнародного ізгоя.

Такого результату, безсумнівно, можна уникнути, але в разі необхідності ми повинні бути готові здійснити кроки в цьому напрямку. Жителі України - вільні люди, чиї права перебувають під загрозою.

У своєму найвідомішому вірші великий український поет Тарас Шевченко писав про прагнення побачити батьківщину незалежною, про надію, що коли-небудь його співвітчизники заживуть "у родині вільній".

Народ України здійснив цю мрію і цінує свої демократичні свободи. Питання сьогодні полягає в тому, чи властива любов до свободи і демократії не тільки народу України, але і її правителям.

Автор - сенатор-республіканець від штату Арізона.

Оригінал: A Crucial Choice for Ukraine