Задля кращої політичної інтеграції іммігрантів іспанський уряд хоче наділити їх правом брати участь у комунальних виборах. При чому не лише обирати, але й кандидувати.

Однак ця ідея наразилася на конституційні перепони. Плани уряду Сапатеро наразилися на юридичне поняття обопільності. Згідно з іспанською конституцією, для того, щоб мігранти з тих чи інших країн отримали в Іспанії комунальне виборче право, іспанці мають отримати таке ж право у відповідних країнах.

При уряді в Мадриді навіть має з’явитися посада спеціального посланця, який, власне, й вестиме переговори на цю тему від імені Іспанії.

Однак на думку профспілок, слід узагалі відмовитися від принципу обопільності і, якщо треба, внести необхідні зміни до іспанської конституції. Мовляв, інакше добрі наміри перетворяться на дискримінацію іноземців за принципом країни походження, застерігає профспілкова активістка Анна Марія Коррал:

«Переговори триватимуть з одними країнами швидше, з іншими – повільніше, ще з іншими взагалі не вдасться домовитися. Урешті-решт це поділить іммігрантів на тих, котрі можуть обирати і обиратися, і тих, для яких комунальна політика залишиться закритою, навіть якщо вони вже мешкають тут десять чи двадцять років».

Утім, багатьох іммігрантів в Іспанії більше цікавить не політика, а прості насущні питання, як цю мігрантку з Еквадору:

«Виборче право – це позитивний крок, але він не вирішує наших найбільших проблем: знайти роботу, прогодувати свою сім’ю, оплатити житло і просто вижити».