Візит Бенедикта XVI-го до Зали Пам’яті меморіального комплексу "Яд-Вашем" чимало оглядачів називають найголовнішим й найбільш символічним моментом паломництва Папи до Ізраїлю. Понтифік німецького походження, який за волею долі став свідком встановлення нацистського режиму й навіть на якийсь період, не з власної волі, опинився у його лавах, прийшов до Зали Пам’яті, аби вклонитися мільйонам загиблих.
"Нехай імена цих людей ніколи не загинуть...Нехай їхні страждання ніколи не будуть поставленні під сумнів, применшенні чи забуті", - наголосив Бенедикт XVI-ий.
«Людяна, але надто нейтральна» промова
Біля Стіни плачу. Під час промови, яку деякі коментатори назвали дуже «людяною та щирою» Папа наголосив, що церква завжди захищала й захищатиме переслідуваних та гноблених. Проте, для багатьох представників духовенства промова Бенедикта стала розчаруванням.
Як зазначає голова ради «Яд-Вашем», колишній верховний рабин Ізраїлю Ісраель-Меїр Лау, усупереч сподіванням, слова Папи були занадто нейтральними. Він не наважився говорити про пасивну позицію Ватикану у період Голокосту й утримався від того, щоби назвати винуватців трагедії поіменно, каже Лау. "Найбільше у промові понтифіка мені бракувало слів особистого жалю з приводу трагедії Голокосту, висловлення особистого болю. Якщо вже не вибачення, то принаймні прямого висловлення персонального співчуття", - зауважив представник меморіального комплексу.
Схожої думки дотримується й голова «Яд-Вашем» Авнер Шалев, вказуючи на своє розчарування у зв’язку з тим, що Святіший отець обмежився дуже загальними фразами і не засудив злочини нацизму більш рішуче.
|