Вперше після часів розширення у травні президент України зустрічається з лідерами нового ЄС, проте наступна зустріч між двома сторонами, очевидно, вже буде за участі нового президента - виборча кампанія набирає обертів.

Про що мова? Сусідство чи ринок?
Напередодні у більшості повідомлень про цей саміт ішлося про дуже загальні питання.

Якщо офіційні повідомлення сприймати буквально, то конкретика є; основною темою саміту названо переговори про використання переваг і подолання негативних наслідків розширення ЄС безпосередньо до українських кордонів.

Але це питання, які не можуть бути вирішені на кількагодинній зустрічі на найвищому рівні.

Також в офіційних рядках читаємо фрази: "Сторони розглянуть надання Україні статусу країни з ринковою економікою". Це також проблема, над якою українські дипломати в Брюсселі відчайдушно працюють уже не один рік - поки що безрезультатно.

Чимало проєвропейських політиків та аналітиків в Україні побоюються, що це буде протокольна зустріч, на якій лунатиме чимало гарних заяв, але буде мало конкретних досягнень.

Зокрема, так вважає київський оглядач, директор Інституту глобальної та реґіональної безпеки Леонід Тупчієнко.

"Там дещо нове прозвучить - наприклад, у нас досі лунало, що нас Захід, ЄС і НАТО не розуміють. У Стамбулі ми вперше почули, що ми тепер однієї думки про те, що у нас не все гаразд.

Я думаю, що в Гаазі пролунає ще одна новація. Вона полягатиме в тому, що Україна відмовляється від претензії на такі високі наміри і буде вперто, наполегливо добиватися підвищення свого рівня до стандартів, які ЄС пропонує. Але в той же час вона застерігає і так далі... я в цьому бачу приховану політику, приховування того, що в Європі буде не Україна, тобто не все суспільство, а тільки наші олігархи", - сказав він.

Символіка епохи
Якщо не досягнень, то принаймні символіки саміту в Гаазі, що проходить у четвер, не бракуватиме. Епоха Леоніда Кучми - принаймні у теперішньому вигляді - досягає кінця.

Можна сміливо прогнозувати, що керівники ЄС іще раз нагадають йому про вибори президента в жовтні, які Європа хоче відповідними до європейських стандартів. Тих самих стандартів, прихильником яких Леонід Кучма проголосив себе давно.

На саміті НАТО в Стамбулі два тижні тому пан Кучма міг сподіватися - і отримував - визнання за участь України в міжнародних миротворчих операціях, а президент Буш не зміг не подякувати за відрядженя українських військових до Іраку.

Натомість у Гаазі подяк передбачають менше. Останні роки позначені досить різкими зауваженнями Брюсселя на адресу уряду в Києві про невідповідність європейським стандартам багатьох політичних подій та економічних процесів в Україні.

Згадати хоча б скандальні вибори в Мукачевому чи закриту для західних інвесторів приватизацію Криворіжсталі. Важкою тінню над паном Кучмою висить і досі нерозкрите убиивство Георгія Ґонґадзе.

Безнадійний план
Так само безнадійним виглядає підписання так званого "Плану дій Україна-ЄС" - що має бути масштабною угодою про розвиток взаємин на майбутнє.

Україна ще сподівається, що той план передбачатиме не просто сусідство, яке обіцяють європейці, а перспективи інтеграції, тобто членства.

Схоже на те, що гасла євроінтеграції, під якими пройшов майже весь другий президентський термін пана Кучми, доведеться втілювати новому президенту і новому уряду.

Та чи покращаться можливості для їхнього втілення, не в останню чергу залежатиме від того, яким чином і хто саме стане новим українським президентом.