1 серпня 2009 р. колишній прем'єр-міністр Данії Андерс Фог Расмуссен приступив до виконання обов'язків Генерального секретаря Північноатлантичного альянсу, змінивши на цій посаді Яапа де Хооп Схеффера. А.Ф.Расмуссен став 12 генеральним секретарем НАТО.   3 серпня у штаб-квартирі НАТО відбулася прес-конференція А.Ф.Расмуссена у зв’язку з вступом на посаду, під час якої він окреслив своє бачення майбутньої політики Північноатлантичного альянсу та ознайомив присутніх з пріоритетами своєї роботи на посаді генсекретаря НАТО. У виступі А.Ф.Расмуссен відзначив, зокрема, таке.   Організація НАТО є «найбільш успішним Альянсом за 60 років, що минули. Сьогодні вона продовжує залишатися співдружністю демократичних країн, які захищають спільні цінності». Серед пріоритетів своєї діяльності ним було названо:   1. Операцію НАТО в Афганістані. За словами нового генсекретаря НАТО, необхідно зробити все можливе, щоб допомогти Афганістану «не перетворитися на центр тероризму». На поточному етапі – діяльність НАТО спрямовується на надання допомоги та сприяння у проведенні демократичних та прозорих виборів президента країни. У подальшій перспективі відповідальність за безпеку в країні буде передано афганцям. Водночас, забезпечення подальшої підтримки та стабілізація Афганістану має стати справою не тільки НАТО, а й усієї міжнародної спільноти, не тільки на військовому, але й на цивільному рівні. З цією метою, на його думку, слід налагодити більш тісну взаємодію з іншими міжнародними організаціями (зокрема – ООН, ЄС, неурядовими організаціями), а також безпосередньо з представниками афганського уряду. «НАТО продовжуватиме підтримувати афганців стільки, скільки це буде потрібно».   2. Відносини між НАТО та Росією Генеральний секретар охарактеризував як «2-й пріоритет його діяльності». За словами А.Ф.Расмуссена, НАТО та Росія «повинні розвивати справжнє стратегічне партнерство», а також практичне співробітництво з актуальних безпекових проблем, зокрема, боротьби з теторизмом, стабілізації Афганістану, нерозповсюдження ядерної зброї, боротьби з піратством. Водночас, при цьому не будуть приховуватися існуючі розбіжності у поглядах НАТО та Росії. Як відзначив новий генсек, «ми повинні наполягати на тому, щоб Росія виконувала взяті на себе міжнародні зобов’язання, включаючи повагу до територіальної цілісності країн-сусідів». На думку А.Ф.Расмуссена, пріоритетом на даний час є побудова відносин довіри між НАТО та Росією.   3. Відносини НАТО з країнами Середземноморського діалогу та Стамбульської ініціативи. Генеральний секретар НАТО висловив готовність розвивати співробітництво зі згаданими країнами, в т.ч. з питань боротьби з тероризмом, нерозповсюдження зброї масового ураження та щодо подолання небезпек, пов’язаних з державами, які не спроможні реалізувати себе (“failedstates”).   Крім згаданих вище пріоритетів, новий генсекретар НАТО зупинився й на деяких інших аспектах діяльності Альянсу. Зокрема, він відзначив, що його наміром є зменшити до кінця перебування на посаді контингент КФОР в Косово, залишивши там невелики сили реагування, а також забезпечити провідну роль НАТО у боротьбі з піратством. Стосовно боєздатності Альянсу, він відзначив, що НАТО має підвищити оперативність та бойову готовність військових сил, в т.ч. за рахунок використання сучасного обладнання та проведення відповідних навчань та тренувань. Одним з основних своїх завдань А.Ф.Расмуссен вважає також розробку нової Стратегічної концепції Альянсу, в якій буде визначена довгострокова роль НАТО у новому безпековому середовищі ХХІ століття, а також перетворення формальних консультацій між НАТО та ЄС на реальне практичне співробітництво.   На запитання британського журналіста про перспективи вступу України та Грузії до НАТО, А.Ф.Расмуссен підкреслив, що «його позиція у повній мірі відповідає тій позиції, яка була визначена союзниками по НАТО. Під час Бухарестського саміту НАТО ми одностайно вирішили, що Україна та Грузія можуть стати членами Альянсу в майбутньому, у разі, якщо вони досягнуть відповідних критеріїв». Водночас, він заначив, що «на даний час цих критеріїв не досягнуто». Нагадавши про ухвалене у грудні 2008 р. рішення «розпочати практичну співпрацю з Грузією та Україною з метою розвитку їх військових можливостей, реформування збройних сил», А.Ф.Расмуссен підтвердив, що таке співробітництво розвиватиметься і надалі. Він підтвердив готовність Альянсу «продовжувати такий прагматичний підхід».