Українська тема не сходить із сторінок німецьких видань. Так газета ділових кіл ФАЙНЕНШЛ ТАЙМС ДОЙЧЛАНД коментує значну роль Європейського парламенту в розв”язанні кризи в Україні, хоча досі ця інституція вважалася в Європейському союзі малоефективною:
Це рідко стає предметом коментарів, але вражаючим є факт, що делегація парламенту під час останньої кризи в Україні поїхала до Києва і там ”робила політику” так, наче це для неї найзвичніша справа в світі. Формально Європейський парламент у питаннях зовнішньої політики майже безправний. Але політична вага зібрання в Страсбурзі так виросла, що його дипломатична діяльність видається такою ж природною, як зовнішньополітична активність американських сенаторів. Це був Конституційний Конвент, який дав європейським депутатам трибуну і впевненість у собі, щоб вести політику, якщо треба, то й з найбільшими тваринами в європейських джунглях.
Газета ВЕЛЬТ надрукувала коментар відомого німецького експерта з проблем Східної Європи Александра Рара, який аналізує розвиток подій у трикутнику Європа-Україна-Росія:
Чи посваряться між собою Захід і Росія через Україну? Точки зору на події в Україні зі Сходу і з Заходу різняться кардинально. Для США та Європейського союзу немає сумніву: населення, що вийшло на демонстрацію в Києві, прагне демократії і завершення олігархічного режиму. З російської точки зору ”помаранчева революція” керується з закордону, аби забрати Україну в Росії. Вже після драми з заручниками в Беслані президент Володимир Путін закинув Заходу, що підтримкою чеченських сепаратистів він хоче послабити Росію,
зазначає аналітик у газеті ВЕЛЬТ і веде далі:
Це ажніяк не в інтересах Заходу і надалі дратувати російського ведмедя. Окремі заклики деяких нових членів ЄС та Грузії збільшити тиск на Росію контрапродуктивні. Набагато важливіше розвіяти страх Росії перед демократичною Україною і підтримати орієнтацію Росії на Захід, яку Путін конструктивно переслідує від початку свого приходу до влади.
Розглядаючи події в Україні в контексті європейської історії останніх десятиліть, Александр Рар доходить такого висновку:
При всій ейфорії щодо відродження української демократії треба сказати, що ”помаранчеву революцію” не можна порівняти з ”оксамитовими революціями” 1989 року. Схід України має інші політичні традиції, значною мірою саме завдяки йому останніми роками відбувся підйом української економіки. Ющенко ще не переміг остаточно. Окрім того, йому доведеться - такий знайдено компроміс – ділитися своєю владою. Лише так можна буде зберегти єдність країни, переконана газета ВЕЛЬТ.
|