Перші два міжнародні спостерігачі представляють Сполучені Штати Америки. Але найближчим часом гостей в Україні побільшає. Міністр закордонних справ Костянтин Грищенко за дорученням президента вже надіслав офіційні запрошення керівникам міжнародних організацій: від ООН до ОБСЄ. Про це повідомив у вівторок речник МЗС Дмитро Свистков. Докладніше розповість Захар Бутирський:

”Під час виборів Президента України у 1999 році приїхало 576 міжнародних спостерігачів. Уже на наступних парламентських виборах 2002 року їхня кількість майже подвоїлась. Приїхало 944 зарубіжних контролери. Як стверджує член ЦВК Руслан Князевич, цифра цього року буде аж ніяк не меншою:

”Закон не містить жодних обмежень щодо реєстрації. Скільки б не надійшло заяв. Головне, щоб це справді були особи, які представляють міжнародні громадські організації чи іноземні держави. Якщо це будуть люди, які не представляють нікого, то звичайно ми змушені будемо їм відмовляти.”

Також Руслан Князевич повідомив про існування теоретичної можливості скасувати реєстрацію спостерігачеві, який систематично грубо порушує закони України або втручається чи перешкоджає роботі виборчої комісії. З іншого боку, міжнародним представникам на виборах українське законодавство надає досить значний обсяг повноважень, каже член Центрвиборчкому Руслан Князевич:

”Українське виборче законодавство надає їм таку можливість як абсолютно вільно робити аудіо-, відеозаписи, та фотозйомки під час виконання своїх повноважень, що аж ніяк не передбачено в законодавствах деяких інших країн світу.”

На даний час ЦВК у ролі міжнародних спостерігачів зареєстрував двох осіб, представників Українського конгресового комітету Америки. Одна з них, Тамара Галло, так розповідає про початок місії:

«Поки що я порушень не бачила. Але хочу згадати, що українці за кордоном також зацікавлені голосувати і не знають своїх прав. Ми також хочемо їм передати матеріали. Головне – доступ до інформації, щоб люди могли зробити вибір. Ми позапартійні, ми ні за кого не агітуємо, ми просто даємо можливість усім розповісти про їхні програми.”

До речі, як повідомили у Центрвиборчкомі, при Кабміні утворено міжвідомчу робочу групу, яка буде займатися облаштуванням спостерігачів – від видачі їм віз і до від‘їзду з України.

Змінити фокус свого спостереження можуть делегати від ОБСЄ, яких має прибути близько 700 осіб. Адже перед самим прибуттям пролунав різкий докір з Києва. На думку українських дипломатів, Організація безпеки та співробітництва в Європі – ця поважна міжнародна організація - ”змістила акценти” у своїй діяльності та не виконує покладених на неї функцій. Такі ж претензії раніше пролунали у спільній заяві держав СНД минулого тижня. Говорить заступник начальника прес-служби МЗС Дмитро Свистков:

”Заяву, яка пролунала від імені держав СНД треба розглядати спокійно. І треба розглядати в тому контексті, що мова йде про необхідність реформування ОБСЄ як організації. Дедалі частіше ця організація переймає на се6е невластиві їй функції. Такі, як питання прав людини чи інші, які не належать до компетенції ОБСЄ.”

Колишній дипломат, а тепер один із членів Української народної партії Антон Бутейко вважає: ОБСЄ потребує удосконалення своєї діяльності, але не у тих напрямках, що зазначили країни СНД:

"Ця заява нагадує мені брежнєвські часи, коли країни, в яких порушувалися права людини, ЗМІ, робили заяви проти імперіалізму. Однозначно, що такого роду заяви будуть негативно впливати на стосунки України з нашими західними партнерами й розвиток політичного процесу в Україні."

А заступник директора Національного інституту проблем міжнародної безпеки Анатолій Гуцал вважає, що це спроба України перейти від ”учнівського” ставлення до Європи, коли треба лише виконувати завдання, до рівноправного партнерства. Великих геополітичних наслідків ця заява не матиме, переконаний Анатолій Гуцал.”

Дискусія триває. В Україні чекають офіційної реакції ОБСЄ на висловлені зауваження. Утім, заява країн СНД в ОБСЄ обговорюється, але офіційної реакції на неї, швидше за все, поки що не буде. Серед країн, які підписали заяву, є члени ОБСЄ, і тому цей документ є приводом для дискусії всередині організації, до складу якої, зрештою, входить 55 держав.