Італійська боргова гора нині сягнула захмарних висот у два трильйони євро. Це 120 відсотків від ВВП країни. У країнах єврозони лише Греція може «похвалитися» ще більшими боргами. Щоправда, новою таку високу заборгованість Італії не назвеш. За даними європейського статистичного відомства Eurostat, державні борги країни вже 1995 року становили понад 120 відсотків і відтоді не опускалися нижче 100-відсоткової позначки. Виникає запитання: якщо всі ці роки борговий тягар не був проблемою, то чому раптом тепер ця третя за потужністю економіка єврозони почала вважатися потенційним кандидатом у банкрути?
Тиск через євро
Раніше Італія належала до країн, які періодично девальвували свою національну валюту. Ліра вважалася класичною «нестійкою валютою», яка весь час втрачала свою цінність. Це було на руку туризму, одному з найважливіших економічних факторів країни. Також це було добре для конкурентоздатності італійських товарів на світовому ринку.
Із запровадженням єдиної європейської валюти Італія втратила можливість для девальвації. А оскільки італійські підприємства не були спроможні суттєво підвищити свою продуктивність, вони почали втрачати в конкурентоздатності. Десять років тому Італія експортувала більше, ніж імпортувала. Але нині ситуація змінилася – торгівельний баланс негативний. Крім того, економічне зростання від початку нового тисячоліття відбувалося значно скромнішими темпами, аніж у середньому по Європі.
«Багато італійських фірм були неспроможними боротися з викликами глобалізації», - каже представник Міжнародного валютного фонду Антоніо Спілімберґо, відповідальний за Італію. Податкове навантаження в Італії доволі велике, а якість державного регулювання низька, додає він.
До цього ще слід додати високий рівень безробіття серед молоді, надміру «роздмуханий» державний апарат, відносно ранній вихід на пенсію та високі розміри пенсійних виплат. «Багато структурних проблем вже десятиліттями тягарем висять на Італії і ніяк не вирішуються, - каже речниця представництва Італійської торгової палати в Німеччині Крістіне Шаттнер. – І з огляду на те, що ринки нині набагато чутливіші, усе це бумерангом повертається до Італії».
|