Після Ірландії, Португалії, Греції та Італії фінансова криза призвела до зміни влади в Іспанії. Очолювана Мар’яно Рахоєм Народна партія стала головним переможцем на парламентських виборах, які відбулися у неділю. Крутий віраж іспанської політики від соціалістів до консерваторів – це наслідок невдоволення громадян соціально-економічним станом країни. Водночас, кому б не належала влада, Іспанія не має іншого виходу, окрім подальших суворих заощаджень та затягування пасків.

 

 
Історичний тріумф іспанської Народної партії у понеділок на всі голоси описує європейська преса. При цьому оглядачі неодмінно наголошують, що майбутньому голові іспанського уряду Мар’яно Рахоєві доведеться зійтися у важкому поєдинку із кризою і тиском з боку Євросоюзу та світових фінансових ринків. Адже у спадок від 7-річного керівництва соціалістів йому дісталася країна з п’ятьма мільйонами безробітних, рецесією, величезним зовнішнім боргом та «дірявим» бюджетом. Так зауважує іспанська газета El Mundo.
 
Тим часом Мар’яно Рахой, партія якого переконливо перемогла на виборах та матиме у парламенті абсолютну більшість місць, заявляє, що громадяни тепер мають проявити тверезий розум.
 
«Ми в Іспанії постали перед вирішальним часом. Ми перебуваємо на одному з перехресть, яке визначатиме майбутнє нашої великої держави, не лише найближчими роками, але й десятиліттями. І саме протягом цих вирішальних моментів і визначиться врівноваженість громадян», – каже 56-річний Мар’яно Рахой, який невдовзі буде змушений вживати нові болючі й непопулярні заходи скорочень бюджетних витрат.
 
Однак заощадження вже проводяться в Іспанії, і саме це й стало причиною поразки уряду соціалістів під керівництвом Хосе Луїса Сапатеро.
 
«Саме це і є наслідком кризи. Іспанці гадають, що влада соціалістів погано керувала під час кризи, тож, можливо, зміна уряду допоможе з неї вийти», – каже професор мадридського університету Сільвія Іґлесіас.
 
Тим часом це своєрідне покарання уряду іспанських соціалістів – не єдиний випадок. Жертвами фінансово-економічної кризи вже став і колишній ірландський прем’єр-міністр Браян Ковен. Така ж доля спіткала і португальця Жозе Сократіша, і грека Йоргоса Папандреу, і навіть колишнього італійського лідера Сільвіо Берлусконі.
 
Нині ще невідомо, як довго протримається популярність нових державних лідерів, так би мовити, «народжених кризою». Тим часом європейські експерти прогнозують, що антиурядові масові протести в Іспанії та інших країнах Європи незабаром відновляться з новою силою.