Це, мабуть, найкращі результати виборів у Греції, на які могла сподіватися Європа. Найсильнішою партією стала консервативна «Нова демократія» на чолі з Антонісом Самарасом, який, стиснувши зуби, все ж став на шлях економії та реформ. Його партія тепер може сформувати урядову коаліцію із соціалістами з руху ПАСОК на чолі з колишнім міністром фінансів країни Евангелосом Венізелосом.
 
Натомість більш ширша коаліція за участю радикальних лівих сил із СІРІЗА на чолі з Алексісом Ціпрасом малоймовірна. Ціпрас завжди відкидав політику жорсткої економії. Вступивши в урядову коаліцію, він втратив би довіру своїх виборців. А тих у нього чимало – за ліворадикальну СІРІЗА проголосувало майже стільки ж греків, як за партію Самараса. Тобто, до всього маємо тут ще й політичний розкол країни.
 
Непоєднувані очікування
 

Тож, навіть якщо Європа тепер видихнула з полегшенням, це зовсім не означає, що найбільші труднощі вже позаду. Головна проблема полягає в тому, що очікування греків та міжнародних кредиторів практично непоєднувані одні з одними. Грецькі політики, в тому числі Самарас та Венізелос, плекають надію на послаблення вимог до Афін.
 
Тим часом кредитори Греції готові лише до часових поступок у домовленому курсі економії та реформ, але аж ніяк не до змістових чи математичних. Утім, Греція вже тепер безпорадно шкутильгає услід за обіцяними заходами. Важко собі уявити, як європейські лідери мали би захищати перед своїми платниками податків чергові поступки Афінам, якщо ті досі не можуть похвалитися жодними обіцяними досягненнями у сфері економії.
 

На кредиторів можна тиснути
 
З іншого боку, країни єврозони хочуть будь-що утримати Грецію у валютному союзі – не тому, що вони так піклуються про Грецію, а тому, що бояться ефекту доміно, що може захопити інші слабкі країни, приміром, Іспанію чи Італію. І в цьому пункті грецька політика може добряче тиснути на єврозону, що вона успішно й робить.
 
Канцлер Німеччини Анґела Меркель незадовго до виборів у Греції сказала, що в жодному разі не повинно скластися враження, що «хто не дотримується своїх зобов'язань, може водити інших за ніс». Саме це робить Греція вже впродовж двох років. На нещастя Меркель, у Франції до владі нині прийшли соціалісти на чолі з презентом Франсуа Олландом, який своїми діями суттєво підриває її позиції. Адже грецькі політики дедалі частіше посилаються на нього, коли мова заходить про курс жорсткої економії.
 
Переламати настрої
 
Утім, спершу Анґелі Меркель належить відстояти простий принцип, а саме: слід чітко дотримуватися прописаних правил. Друге, що європейські політики мають прояснити грекам: те, що ЄС нині вимагає від Афін, – у їхніх же інтересах. Адже вже давно йдеться не лише про економію, а про те, щоб шляхом реформ знову зробити Грецію конкурентоздатною. Без цих перетворень Афінам не обійтися – навіть якщо країна вийде з єврозони.
 
Нині йдеться, мабуть, найбільше про те, щоб змінити настрої греків: відійти від неправильного уявлення, що закордон хоче поневолити їх, і пройнятися гаслом «Ми хочемо знову віднайти нашу країну».