Резолюція Сенату США із закликом звільнити екс-прем’єр-міністра України Юлії Тимошенко є серйозним викликом для української влади. Так у розмові з Радіо Свобода прокоментував цей документ, схвалений у суботу, відомий український громадський діяч, дипломат, письменник, перший посол України у США Юрій Щербак. Водночас він вважає, що американські політики є обережними у ставленні до офіційного Києва.

– Текст цієї резолюції Сенату – серйозний виклик для української влади, дуже поважний сигнал для Президента Януковича, який збирається відвідати засідання Генеральної асамблеї ООН у Нью-Йорку. Я вважаю, що розгляд українського питання Сенатом напередодні приїзду Януковича до США – недаремно обраний час і недаремно обрана форма: вона не є екстремальною, не є агресивною, якою вона могла б бути, але це достатній перший сигнал.
 
– МЗС України не вважає за доцільне коментувати цю резолюцію Сенату США, називаючи її «декларативною» і «необов’язковою до виконання». Чи Ви з цим згодні?

– Не Міністерству закордонних справ України за цієї ситуації, що склалася в Україні, вказувати Сенату США, що його резолюція подібна до якихось заяв,  хто її інспірував і так далі. Точно можна сказати, як мені здається, хто чи що саме її появу спричинив: не штаб-квартира Юлії Тимошенко, а ситуація в Україні насамперед. Про це, власне, сама Тимошенко у  відкритому листі до демократичного світу пише – про згортання демократії, автократичний режим тощо.
 
Друга причина появи резолюції – обурення впливових українських організацій, української діаспори у США, які уже понад півтора року з великим занепокоєнням спостерігають за ситуацією в Україні. Вони відзначають погіршення стану із дотриманням прав і свобод людини, звуження україномовного середовища.
 
– Чи могла вплинути на рішення Сенату виборча кампанія у США?

– Моя думка така: ця резолюція відбиває серйозне занепокоєння Вашингтона – і Президента, і Сенату. Вони просто роблять це руками сенаторів. Адміністрація Обами поки що тримає так званий нейтралітет. Американці не посилюють тиск на Україну, але я переконаний, що резолюція ухвалена не так просто.
 
Крім того, зауважу: у Сенаті дуже добре знають, за якими принципами працює Державний департамент. У Держдепі уважно спостерігають і за подіями у світі, і за реакцією на них сенаторами та конгресменами. Відтак вони уважно вивчають ситуацію в Україні. А заяви Державного департаменту США після арештів лідерів опозиції достатньо жорсткі самі по собі, і дискусії довкола «українського питання» у Сенаті та Конгресі.
 
– Українська опозиція вважає резолюцію Сенату США «червоною карткою» українській владі, а один із лідерів опозиції – Анатолій Гриценко – зважаючи на коментарі МЗС, вважає, що їх давали люди неадекватні. Чи Ви б із цим погодились?

– Знаєте, це логіка політичної боротьби. Відзначу, що, вочевидь, реакція урядового табору зрозуміла. А що їм ще казати? Їм хочеться, щоб усе було добре, але все добре не виходить. Гірше того, все іде погано, відсутній економічний розвиток, відсутня політична стабільність. Це зрозуміли навіть найбільші прихильники чинної влади, більшість чиновників, експертне середовище. Також стало зрозуміло: США та Євросоюз не змінять своїх позицій, свого ставлення до чинної української влади, хто чого б їм не доводив.
 
– У резолюції Сенату не йдеться про замороження рахунків українських чиновників, лише про візові обмеження, ця пропозиція не пройшла. Водночас соратники Тимошенко закликали Захід і фінансово карати українську владу. Чому у Вашингтоні, за Вашою оцінкою, проти такого підходу?

– Я не думаю, що Вашингтон сьогодні проти такого підходу. Вважаю, сенатори, знаючи, як працює Державний департамент,  навпаки, дуже обережні. Вони не ріжуть зопалу, не роблять відразу драматичних серйозних кроків. Фактично, американці не хочуть рвати відносини з Україною – у них чимало геополітичних ідей, і Україна їм потрібна. Тож вони не будуть відразу починати з фінансових обмежень, з якихось фінансових покарань. Це поступовий процес, це їхня гра: вони дають сигнал, а потім дивляться, якою буде реакція країни чи її керівництва.