Шостого грудня у Києві у рамках дискусій щодо співпраці між Україною та НАТО українські експерти звернули увагу колег із Північноатлантичного Альянсу на відсутність чіткої стратегії щодо України. НАТО розглядає «українське питання» у контексті участі вояків Збройних Сил України у міжнародних акціях із забезпечення миру під егідою НАТО та ООН. Для офіційних Києва і Брюсселя цього достатньо, для експертів із питань безпеки – ні.
 
 Наявність або відсутність стратегії НАТО щодо співпраці з Україною – одна з тем, яку обговорюють і в Північноатлантичному Альянсі, і у Києві як чиновники і політики, так і незалежні експерти. При цьому з обох боків лунають голоси про необхідність переглянути положення Хартії про особливе партнерство між Україною і НАТО, яку ухвалено 1997 року та яку вважають офіційною основою співробітництва між Києвом і Брюсселем.
 
 Одним із перших питання про відсутність стратегії НАТО щодо України порушив рік тому екс-міністр закордонних справ Володимир Огризко. На його думку, має місце «охолодження» відносин між Україною і НАТО. Він назвав дві причини: проголошення Києвом позаблокового статусу у 2010 році та вплив Росії на політику Заходу.
 

«На сьогодні можна говорити про відсутність стратегії у країн Заходу стосовно України і про панічний страх перед нашим стратегічним партнером Росією, який перетворюється на зовнішньополітичну анемію, – зазначає дипломат. – На превеликий жаль, це призводить до того, що ми говоримо і намагаємось зрозуміти, що таке позаблоковий стан. Це якийсь абсурдний стан!»
 
 Як зазначає Огризко, «охолодження» відносин між Україною і НАТО, Україною та Євросоюзом у практичній площині призвело до зростання в українській спільноті антиєвропейських та антинатовських настроїв.
 
 Некомпетентність чиновництва руйнує гарні справи – експерт
 
 Київський аналітик Олександр Палій вважає, що говорити про відсутність стратегії НАТО щодо України неправильно: альянс підтримує реформи українського сектору безпеки та оборони, підтримує громадянське суспільство, допомагає знищувати застарілі озброєння тощо.
 
 Поглибити ж співпрацю Києву і Брюсселю заважають, серед іншого, некомпетентність чинної влади у Києві та її застарілі погляди на проблематику внутрішньої і зовнішньої безпеки, зауважує Палій.
 

«Стратегія НАТО – це заохочення українського керівництва усвідомити свої власні інтереси та інтереси країни у сфері безпеки. Напевно, більшого за нинішніх умов альянс для України зробити не може. В Україні безпека визначається не внутрішнім характером, а перебігом міжнародної ситуації», – вважає Палий.
 
 Із незалежними експертам не згоден один із очільників Міністерства оборони України Володимир Можаровський. Він вважає, що про наявність інтересу (і відтак стратегії) НАТО свідчать здійснювані Альянсом проекти.
 

«НАТО здійснює в Україні надзвичайно важливі для нас проекти, які стосуються наближення наших військових стандартів до європейських стандартів, утилізації надлишкових боєприпасів та стрілецької зброї тощо», – каже урядовець.
 
 Не менш важливим для України Можаровський вважає людський вимір співпраці з НАТО, коли військовослужбовці ЗСУ потрапляють на стажування до країн Північноатлантичного альянсу або беруть участь у міжнародних операціях зі збереження миру.
 
 НАТО: сучасні виклики безпеці потребують спільної стратегії їх подолання
 
 Очільники НАТО у свою чергу вважають, що співробітництво між НАТО та Україною визначає нова стратегія альянсу щодо країн-партнерів, ухвалена на Чиказькому саміті навесні цього року. Про це заявив заступник керівника Департаменту співпраці НАТО з країнами-партнерами Петр Лунак.
 
 

«Якщо питання членства у НАТО визначає кожна держава самостійно, то деякі аспекти співпраці країн-партнерів з альянсом визначають обидві сторони. Маю на увазі спільні дії проти міжнародного тероризму, корупції, торгівлі зброєю. Не менш важливо разом шукати виходу зі соціальної та енергетичної кризи», – наголосив Лунак.
 
 За його словами, якою би багатою і модерною не була та чи інша держава, вона здебільшого не може подолати всі безпекові виклики самотужки. Тож на порядку денному для НАТО та країн-партнерів – створення стратегії співпраці для боротьби з «проблемами сучасного світу на всіх вертикалях небезпеки».
 
 А генеральний секретар НАТО Андерс Фог Расмуссен, перебуваючи у Швейцарії (яка теж є країною-партнером альянсу), закликав до розбудови більш міцних партнерств у галузі міжнародної безпеки.