Інколи важко розібратися, у якому часі живе чинна влада, констатує «Український тиждень». Президент, який через 16 годин після розгону Майдану не спромігся на бодай якусь заяву, за швидкістю реакції нагадує радянського генсека. Піарники ж правлячої партії нагадують журналістам видання сов­кових ма­со­ви­­ків-за­тійників, що могли роками влаштовувати урочистості за тим самим сценарієм – головне, щоб репертуар був погоджений із вищим керівництвом. А коли ж акції опозиції стали такими масштабними, що замовчувати їх було важко, оприлюднили заяву, за риторикою до болю схожу на аналогічні заклики 2004 року, мовляв, крім тисяч мітингувальників в Україні ще є мільйони тих, хто працює, хто дотримується протилежної точки зору. Стабільність має бути в усьому. Це опозиція змінює кольори майданів і їхню назву. Натомість ПР такий креатив ні до чого: на всі вигадки опонентів знайдеться припорошена платівка з минулого, яку регіонали крутять по всій вертикалі влади і в усіх підконтрольних медіа. Головне – затвердити репертуар на Банковій, наголошує видання.

З настанням календарної зими українці прокинулися в іншій країні, але, як переконує тижневик «Коментарі», політична еліта поки цього явно не усвідомила. Щодня сторони протистояння переходять до ще більш войовничої риторики і тактики залякування. А тим часом вирішити ситуацію на свою користь із наскоку нікому не вдалося. Видання пише, що ще однією глобальною проблемою ситуації є те, а хто, власне, виступить посередником у вирішенні конфлікту, коли обидві його сторони будь-яку спробу піти назустріч розцінюють як свою політичну поразку. Роль міжнародних посередників, звісно, не можна недооцінювати, але навряд чи на них можна покладатися в усьому. При геополітичній складовій природа української кризи  переважно внутрішньополітична, тож вирішувати долю України все-таки доведеться самим українцям, наголошує видання.
 
Майдан-2013 виявився проблемою практично для всіх, переконує тижневик «Дзеркало тижня». Лідери опозиції не знають до ладу, що з ним робити; влада його агресивно боїться; Росія відкрито ненавидить; а Захід не готовий надати ту допомогу, на яку розраховують якщо не мітингувальники, то опозиційні лідери. Видання пише, що безвожаковий Майдан по-своєму вигідний Януковичу. Саме в нього він тицятиме пальцем у бесіді з Володимиром Путіним, пояснюючи неможливість негайного вступу України в Митний союз. Загалом же, як зауважує видання, стримати ескалацію протистояння Схід-Захід може тільки інше протистояння – між поколіннями. Для журналіста цілком очевидно, що Україна та її політичний клас вступили у період політичного линяння. Але скільки воно триватиме, і яким буде результат важко передбачити. Саме Євромайдан стане каталізатором цього процесу, переконує тижневик.