Не дивлячись на реальні досягнення під час свого шестимісячного головування в ЄС, люксембурзьке президенство наприкінці було зруйновано невдачами знайти компроміс щодо бюджету та подвійним відхиленням Конституційного Договору.

Люксембурзьке головування в ЄС, що закінчується 30 червня, розпочалося доволі успішно в березні з вироблення угоди щодо змін Пакту стабільності та зростання.

Використовуючи свої тісні стосунки з Берліном та Парижем, прем'єр Жан-Клод Юнкер досяг угоди, які були прийнятні для великих країн, але викликали роздратування серед малих країн, які чесно притримувалися правил старого пакту. 

Іншим досягненням президенства стала гарантія країн-членів подвоїти допомогу для країн, що розвиваються до 2015 року, а також договір із Росією, який охоплює чотири сфери. 

Члени ЄС також погодилися на більшу власну відповідальність щодо виконання економічного порядку денного - Лісабонської стратегії.

Руйнування

Але, всі ці досягнення були повністю зруйновані французьким та нідерландським відкиданням конституції ЄС.

Приймаючи персонально зрив референдумної кампанії, Юнкер, як політичний ветеран і щирий прихильник ЄС, першим став наполягати на продовженні ратифікації, хоча був, майже миттєво заблокований Британією, яка змінила свої плани щодо проведення референдуму.

На самміті в червні лідери країн ЄС прийшли до складного компромісу, закликаючи до періоду роздумів і дозволивши країнам відкласти проведення референдумів, але уникаючи пояснень, що це означає в юридичному сенсі.

 
Бюджетна суперечка

Окрім цього, бюджетні суперечки означали, що президенство закінчилося на неприємній ноті. Після довгих та пригноблюючих дебатів під час самміту, що був продовжений, лідери зруйнували домовленості, без яких неможливо було визначити хто і скільки повинен платити, а також на які цілі будуть спрямовані ці витрати.  


Пан Юнкер використав всю свою дипломатичну майстерність в спробі довести, що невдача з бюджетом після референдумних кампаній може надати враження, що Європа в реальній кризі..

Після невдачі Юнкер представив це, як боротьбу між тими, хто хоче більшої європейської інтеграції та тими, хто бажає виключно зони вільної торгівлі.


Пізніше, під час свого виступу в Європарламенті, він дорікав Тоні Блеру в цьому результаті самміту, викликавши овацію стоячи.

Але, після цього, погляди Блера на шляхи модернізації Європи отримали підтримку. Також під час свого звернення до Європейського Парламенту, він отримав майже ж таке схвалення, як і Юнкер.