"Випадки з "Криворіжсталлю" в Україні і ЮКОСом у Росії схожі лише на перший погляд", - пише американське видання "The Wall Street Journal" в опублікованій 30 червня статті "Власнику, обережно".

Гострою проблемою країн, які здійснювали перехід від Маркса до ринку, була приватизація. Сьогодні, через 15 років після краху комунізму, у побут входить нове слово – реприватизація.

Керівники України, які прийшли до влади під час торішньої помаранчевої революції, запропонували провести повторну приватизацію низки компаній, починаючи з найбільшого металургійного підприємства "Криворіжсталь". Вони стверджують, що за старого режиму його корумповане оточення за безцінь отримало національне надбання.

У Росії президент Володимир Путін пояснював знеславлення і пограбування ЮКОСу, колись провідної нафтової компанії, хаотичною приватизацією 1990-х років. Інші олігархи, які зробили статки за попереднього президента Бориса Єльцина, бояться, що їх чекає доля засновника ЮКОСу Михайла Ходорковського, на початку червня засудженого до 9 років ув’язнення за обвинуваченнями у шахрайстві.

Випадки України і Росії схожі лише на перший погляд. На очах у всього світу Кремль зневажав права власників і законність. Для знищення Ходорковського і ЮКОСу були задіяні слухняні суди, прокурори і нечітке податкове законодавство. Інвестори все зрозуміли і розбіглися.

Якщо Україна хоче залучити іноземний капітал і претендує на місце в клубі західних ринкових демократій, з боку президента Віктора Ющенка і його уряду мудро було б не повторювати російську модель. Ця думка до них доходить. На зміну непереборному бажанню скасувати всі приватизаційні угоди, укладені за колишнього президента Леоніда Кучми, у Києві прийшов більш обережний підхід. Недосвідчені керівники України намагаються виконати свою обіцянку і знищити корупцію, що процвітала при Кучмі, керуючись законом, а не бажанням помсти.

"Криворіжсталь", символ попереднього правління, уявляється очевидним випадком для перегляду з політичної і правової точки зору. У червні минулого року компанії, контрольовані українськими мільярдерами Віктором Пінчуком і Рінатом Ахметовим, купили за 800 млн доларів 93% акцій підприємства, яке приносить прибуток у 370 млн доларів. Їхня пропозиція була майже вдвічі менша за ціну, запропоновану компанією U.S. Steel and Mіttal Steel, що оцінила підприємство в 1,5 млрд доларів. До речі, Пінчук випадково виявився одруженим на дочці тодішнього президента Кучми. Озброївшись кількома судовими рішеннями, уряд Ющенка взяв під контроль "Криворіжсталь", яка під кінець року буде знову виставлена на торги.

У цьому випадку уряд пройшов через усі звичайні судові процедури, залишаючи за нинішніми власниками право оскаржити рішення. Його цікавила сумнівна угода, а не особисто Пінчук і Ахметов. Київ також дав зрозуміти, що в майбутньому керувати підприємством й одержувати від нього прибуток будуть приватні власники, а не держава.

"Якби  вони цього не зробили, вони втратили б політичну довіру, - заявив недавно Жан Лем’єр, президент Європейського банку реконструкції і розвитку, який є найбільшим іноземним інвестором в Україні. - Їм варто братися за найбільш очевидні випадки, але список повторних приватизацій не повинен бути довгим". Київ повинен оцінювати законність контракту, зважаючи на його недоторканність.

Спочатку українські лідери казали про майбутній перегляд сотень приватизаційних угод. У травні Ющенко звів цей список до 29 неназваних компаній, а в червні оголосив, що "ніякого списку не буде". Тепер він каже, що суди розглядатимуть кожен окремий випадок. Нікому з інвесторів не подобається уряд, що прагне відібрати приватні компанії. Тому обмеження тішать.

Ринкові економіки будуються на правах власників, які захищають незалежні суди. Україна має зміцнювати свої інституції і законність, а не послабляти їх, як зробив Путін, і забезпечити рівні умови для всіх. Це означає, що до друзів нинішнього режиму варто ставитися не краще і не гірше, ніж до друзів попередньої влади. Київ, схоже, не забуває і про те, що в перші роки після розпаду СРСР закони були нечіткими, а правила гри невизначеними. За винятком кричущих випадків, Україна, очевидно, залишить недоторканними наявні угоди і не стане починати все наново.

В України є шанс завершити перехід до ринкової економіки, який утратила Росія. З огляду на це, будь-яку реприватизацію варто проводити так, щоб вона зміцнювала законність. Київ каже, що повинен виправити помилки своїх попередників. Його діяльність можна буде вважати успішною, якщо майбутнім керівникам не доведеться знову розглядати позови щодо прав власників.