Європейський Парламент відклав голосування щодо ратифікації митного союзу з Туреччиною у зв’язку з протестами, висловленими консервативними силами. 311 голосами проти 285 європарламентарії вирішили відкласти на невизначений термін голосування щодо цього питання у зв’язку з тим, що Анкара не визнає Кіпру. Крім того, Європарламент у своїй резолюції рекомендував Туреччині визнати геноцид вірменського народу в роки Першої світової війни.

Частина європарламентаріїв виступають проти повноправного членства Туреччини в ЄС, пропонуючи Анкарі стати "привілейованим партнером" блоку.

Туреччина, зі свого боку, заявила, що має намір вести переговори тільки про повноправне членство в ЄС і не прийме жодних інших пропозицій, крім вступу до цієї організації. Будь-які спроби відхилитися від цієї мети і будь-які пропозиції, націлені підмінити членство в ЄС чимось іншим, є для турецької сторони неприйнятними, сказав представник турецького МЗС Намік Тан.

Виступаючи перед Європарламентом, Тан наголосив, що Анкара сподівається від ЄС виконання обіцянок блоку в міру того, як Туреччина виконує взяті на себе зобов’язання.

Коментуючи затримку в ратифікації митного союзу між Туреччиною і ЄС, Тан завважив, що Туреччина визнала Кіпр як члена ЄС, і тому немає необхідності, щоб турецька сторона окремо визнавала кіпрську державу.

1974р. Туреччина окупувала північ Кіпру, де було проголошено Турецьку Республіку Північного Кіпру. Водночас, Євросоюз розглядає уряд греків-кіпріотів на півдні острова як єдино легітимний. Кіпр вимагає, щоб Туреччина звільнила північ острова і передала владу кіпрському уряду.

Офіційна Анкара визнає лише Турецьку республіку північного Кіпру, проголошену 1983 року. З 1974 року грецьких і турецьких кіпріотів розділяє так звана "зелена лінія", яку контролює ООН.

Європейська комісія не раз закликала Туреччину допустити у свої порти судна під кіпрським прапором, однак цю вимогу так і не було виконано.

Резолюція Європейського парламенту, крім того, критикує дії турецької влади в царині прав людини, релігійних свобод і дотримання прав національних меншин.

Голосування в Страсбурзі супроводжувала бурхлива дискусія, під час якої багато депутатів, особливо від правих партій, різко заперечували проти вступу до Євросоюзу Туреччини – багатонаселеної мусульманської країни з відносно невисоким рівнем життя.

Поновлення переговорів про можливий вступ Туреччини до ЄС призначено на 3 жовтня 2005р. Раніше прем’єр-міністр Туреччини Реджеп Ердоган заявляв, що вона не має наміру визнавати Кіпр. Питання геноциду вірменів може стати ще більшим каменем спотикання. Наразі геноцид вірменів визнають 15 країн, серед них і Росія.

Резолюція щодо геноциду вірменів 1915 року в Османській імперії, ухвалена в Страсбурзі в середу, має рекомендаційний характер. Разом із тим, оглядачі вважають, що документ не може не розлютити Анкару, яка заперечує, що геноцид вірменського народу справді був.

За даними з вірменських джерел, загальна кількість убитих владою Османської імперії вірменів сягає понад 1,5 млн. людей. Це – половина всіх вірменів за станом на початок минулого століття.

Однак історична спадкоємиця Османської імперії Туреччина називає ці цифри значно завищеними і наполягає, що вбивства не були результатом цілеспрямованої державної політики. Анкара завжди стверджувала, що вірменів тоді убивали, оскільки вони повстали проти турків зі зброєю в руках.

Для Анкари це питання завжди було вкрай дражливим, а надто тепер, коли вона має намір вступити до Європейського союзу.

Резолюція Європарламенту не стане перешкодою для переговорів про вступ Туреччини до ЄС. Разом із тим, переговорам явно не сприятиме ухвалене в останній момент рішення європейських депутатів відкласти ратифікацію протоколу про розширений митний союз Європи і Туреччини.

У квітні 2005 року відзначали пам’ятну дату: 90 років від моменту геноциду вірменів. У ніч із 23 на 24 квітня 1915 року уряд "младотурків" заарештував у Константинополі, а потім знищив фактично всю вірменську інтелігенцію. Далі була масова депортація вірменів із усіх провінцій Османської імперії.

1914 року, до Першої світової війни і геноциду, на світі було близько 4 100 000 вірменів. 2 100 000 жили на території Османської імперії, 1 700 000 - у Росії (на території Східної Вірменії, що належала до Російської імперії, жили 1 300 000 вірменів), 100 000 у Персії, і 200 000 - в інших країнах світу. Наслідком геноциду стала загибель понад двох мільйонів вірменів і повне зникнення корінного населення з історичних районів західної Вірменії. Геноцид спричинився до розсіювання вірменів, що сьогодні переважно живуть за межами історичної батьківщини, з тягарем вигнання і викорінювання.