Багато подій відбувалося в України 1 грудня. У Києві проходив самміт ЄС-Україна, а пізніше мала відбутися зустріч Спільноти демократичного вибору – організації, до якої входять Україна, Грузія, Молдова, балтійські країни та кілька східноєвропейських країн. У центрі Києва проходив 3-тисячний мітинг проти НАТО. Начальник Генерального штабу Збройних сил РФ Юрій Балуєвський заявив, що вступ України або інших членів СНД буде загрозою для Росії, і вона вживатиме відповідних заходів. Офіційні представники Росії, України та європейських країн продовжували напружені переговори щодо транзиту російського природного газу та його ціни для України.

  У той самий час колишній офіцер державної охорони майор Микола Мельниченко повернувся до Києва з аудіозаписами розмов колишнього президента Леоніда Кучми, які компрометують його та інших високопосадовців. Вашингтон визнав ці записи справжніми. Ще одна важлива подія мала відбутися 1 грудня, але вона так і не відбулася – йдеться про підписання Києвом 30 установчих документів Єдиного економічного простору (ЄЕП), організації, де провідну роль відіграє Росія. Також продовжувався збір підписів за одночасне проведення референдумів щодо вступу України до НАТО та ЄЕП - організацій, які представляють протилежні напрями розвитку України.

  Спробуємо простежити зв’язок між цими подіями.

  Після того, як у 2004 році в Україні відбулася “помаранчева революція”, нова українська влада почала орієнтуватися на Вашингтон. Внутрішня боротьба й економічні проблеми змусили президента Віктора Ющенка заради збереження своїх позицій і проамериканського курсу відправити у відставку прем’єр-міністра Юлію Тимошенко та її уряд. У вересні проросійська українська опозиція зміцнила свій вплив, і в Москви з’явився шанс змінити політичний курс України на протилежний. Різні опитування свідчать, що проросійська опозиція має щонайменше таку саму підтримку, як і партія Ющенка, якщо не більшу. Тимошенко тепер також належить до опозиції, а її роль у геополітичній боротьбі за Україну може стати вирішальною.

  Теперішні проблеми в Україні свідчать про те, що уряд Ющенка на парламентських виборах у березні може втратити владу. Побоюючись цього, Ющенко докладає наполегливих зусиль для вступу України до НАТО. Він сподівається, що це захистить його уряд від Росії та пересічних громадян України, незадоволених соціально-економічною ситуацією. На думку Вашингтона та Лондона, Ющенко є тою політичною фігурою, яка найімовірніше триматиме Україну на західному курсі. Намагаючись допомогти йому, вони натякають, що процедура вступу України до НАТО може бути швидкою. Росія та проросійська українська опозиція розуміють, що вони повинні діяти швидко – звідси ця хвиля політичної активності.

  Мітинг опозиції 1 грудня в Києві був попередженням, яке мало на меті продемонструвати значний спротив планам Ющенка вступити до НАТО, які на сьогодні й так мають в Україні незначну підтримку. Росія має ще й інші інструменти, аби змусити Київ відмовитися від орієнтації на Захід. Вона може використати для цього ціни на газ – планується з 2006 року збільшити ціни для України до рівня світових - 160 доларів за 1000 кубометрів (замість сьогоднішніх 50 доларів за 1000 кубометрів). Також Москва може погрожувати припинити військо-технічне співробітництво з Києвом, якщо Україна приєднається до НАТО. Значна частина важкої промисловості України працює на військово-промисловий комплекс і виготовляє комплектувальні частини для російського озброєння. Якщо співробітництво припиниться, безумовно, це негативно вплине на українську економіку. З точки зору Росії співробітництво з членом НАТО надає НАТО доступ до секретної інформації про російські озброєння, що виробляються на цей час.

  Вашингтон і Ющенко мають свої власні інструменти, і вони використовують їх, докладаючи зусиль для прискорення руху України в напрямку Заходу (на київському самміті ЄС-Україна Європейський Союз заявив про надання найближчим часом Україні статусу країни з ринковою економікою, хоча це й не можна назвати реальною допомогою Києву). Плівки Мельниченка можуть використати для допомоги уряду Ющенка на наступних виборах через компрометацію лідерів опозиції, які мали зв’язки з Кучмою. Київ також відмовився підтримати ЄЕП, де провідна роль належить Росії, і спробував заручитися підтримкою Європи для досягнення домовленості з Росією про нижчі ціни на газ у 2006 році (хоча і безуспішно). Крім цього, Спільнота демократичного вибору трансформувалася з дискусійного клубу у важливий проамериканський альянс на західному кордоні Росії. Цей альянс може підтримати Київ у його протистоянні з Москвою.

  Виглядає так, що геополітична ситуація в Україні залишиться невизначеною до березня, оскільки і Росія, і Захід негайно реагують на дії одне одного. Здається, теперішній розвиток подій іде на користь Росії, адже економічна ситуація в Україні погіршується, відповідно зменшується підтримка влади в суспільстві. Можливо, адміністрація Буша занадто заклопотана власними проблемами, аби надавати підтримку Ющенку достатньо своєчасно або достатньо енергійно. Врешті-решт, ця заплутана ситуація в Україні може залишатися такою до самих парламентських виборів у березні. Можливо, це зробить їх найважливішими виборами за всю історію України.