Напередодні міністри закордонних справ країн ЄС ухвалили рішення про початок переговорів про приєднання Туреччини до спільноти. На заваді цьому могла стати невирішеність багаторічного конфлікту між Туреччиною і Кіпром, який з 2004 року вже є членом Євросоюзу. Анкара не визнає Кіпрську державу через невизначеність статусу населеної турками північної частини острова. Боннська газета General-Anzeiger пише:

„Анкара не може наполягати на своєму бажанні приєднатися до спільноти, членів якої вона не визнає. Навіть якщо турецькому урядові дуже хочеться винести кіпрське питання за рамки переговорів про вступ до ЄС, цьому не бувати. Брюссель і без того вже пішов на великий компроміс, на даному етапі задовольнившись вимогою ратифікувати митний договір з Євросоюзом. Якщо Анкара це зробить, це означатиме опосередковане визнання Кіпру, адже договір поширюється на всіх членів ЄС. Туреччина має збагнути: Європейський союз є одним цілим. Не можна вести переговори зі спільнотою, яку не визнаєш у тому складі, в якому вона існує. Брюссель не може дозволити собі затягувати цей театр”, - зауважує General-Anzeiger.

Газета Thüringische Landeszeitung звертає увагу на поступки з боку Кіпру, які дозволили розпочати переговори з Туреччиною:

Кіпрські політики буквально стрибнули вище власної голови, давши туркам неабиякий аванс – з правової точки зору їхні вимоги на адресу Анкари були абсолютно виправданими, але вони все ж таки поступилися. Мабуть, тиск із Брюсселя був надто сильним. Однак поза цим проглядається така тривожна тенденція: Брюссель все менш чітко формулює свої вимоги на адресу Туреччини. Нині все виглядає трагікомічно, немов не Анкара прагне до Євросоюзу, а навпаки. Такі дії лише підсилюють роздратування європейців політичним союзом під назвою „ЄС”, - зазначає Thüringische Landeszeitung.

Австрійське видання Der Standard пише про проблему невизначеності статусу турецької частини Кіпру:

Кіпр - немов розбитий жбан, грецькі і турецькі уламки якого вже не склеїти. Конфлікт надто затягнувся. Тепер навіть молодь з обох частин острова не має жодного бажання спілкуватися між собою. Тому жахливий кінець цієї історії є кращим, ніж жах без кінця. Європейський союз має поступово визнати право кіпрських турків на незалежність. Іншого виходу із ситуації, що склалася, немає. А ситуація, в якій опинилися жителі турецької частини Кіпру, є дуже непростою. Взяти хоча би проблему зі здобуттям освіти. Донині навіть школи і університети у північній частині острова не мають легального статусу. Молодь, яка тут здобуває освіту, не має шансів на її визнання у країнах Європейського союзу. Лише тому, що так хочуть кіпріоти-греки. Кіпрські турки просто виявилися заручниками політиків, - констатує Der Standard.

На завершення – коментар газети Volksstimme з Магдебурга:

Кіпрська проблема може залишатися для Туреччини каменем спотикання на шляху до ЄС, аж поки Анкара не визнає Кіпр як державу. Міністрам закордонних справ ЄС було дуже тяжко переконати Кіпр не блокувати початок переговорів з Туреччиною. Цей факт унаочнює ту дилему, в якій опинився Євросоюз. Колись Брюссель відмовився від того, щоб зробити вирішення кіпрської проблеми умовою вступу розділеної острівної республіки до ЄС. Тепер на шляху Туреччини до спільноти Нікосія зможе досхочу смикати Анкару за кіпрський гачок”, - підсумовує Volksstimme.