Бундестаг – вчора розглядав  реформу федеральної системи. Мета цієї „матері всіх реформ”, як декотрі її називають, полягає в тому, щоб конкретніше розписати сфери компетентності центру та федеральних земель. Це дозволить ефективніше діяти і вирішувати проблеми. Реформа внесе ясність, хто з політиків відповідатиме за ту чи іншу конкретну галузь.

Німеччина має одну з найскладніших систем правління в Європі. Німецький Парламент складається з Бундестагу, в якому засідають депутати, обрані громадянами Німеччини, та Бундесрата, якому зібрані представники  урядів 16-ти федеральних країн. Завжди, коли закон якимось чином зачіпає федеральні землі, їхнє представництво, - Бундесрат,- має підтвердити цей закон. Таких законів на сьогодні близько 60 відсотків від усієї кількості. Ситуацію пояснює  Ганс Герберт фон Арнім, науковець адміністративної галузі у Вищій школі Шпейер:

Так склалося, що чимраз більше повноважень, які раніше мали федеральні землі, протягом десятиріч було передано федерації. Проте землі змогли відстояти одну умову: центр має право застосовувати ці закони лише у випадку, якщо Бундесрат дасть свою згоду.

Якщо ж Бундесрат відхилить якийсь проект, то закон блокується і може бути „пробитий” тільки у формі компромісів у так званому посередницькому комітеті обох палат парламенту.  Під кінець виборець навіть не знатиме, який закон ким було проведено і кого з депутатів він за це на наступних виборах  має вибрати вдруге чи навпаки - викреслити.  Взагалі це доволі  важкий  метод проведення і затвердження закону. Передусім тому, що більшість депутатів Бундесрату часто вдається до блокування проекту. Інколи федеральні землі хочуть дійсно іншого змісту закону, з яким вони можуть краще відстояти інтереси своїх федеральних земель. Проте представники земель частіше турбуються не про інтереси земель, а про політику партій. Адже вибори у якій-небудь федеральній землі відбуваються перманентно. „Земельні політики” заробляють собі додаткові „бали”, коли ставлять нові акценти в Бундесраті, наполягають на власній політиці, або – коротко кажучи – блокують роботу федерального уряду.

Якраз федеральна реформа повинна обмежити можливість політичної блокади, оскільки вона точніше окреслить, хто за що конкретно має бути відповідальним. Для цього необхідні кілька десятків змін до Конституції. На думку експертів, ця реформа може також наполовину зменшити кількість законів, які потребують підтверджень від Бундесрату.

Проте, окремі частини реформи до останнього дня залишалися суперечливими. Наприклад, освіта і раніше була справою земель. А після реформи в центру заберуть і останні важелі впливу на цю справу. Тож одразу полилася критика від Соціал-демократичної Партії Німеччини, від закладів освіти та бідніших федеральних земель. Останні побоюються, що вони залишаться без коштів федерації або отримуватимуть від неї щоразу менше дотацій. Нарешті у 27-го червня було знайдено компроміс: Федерація та землі все-таки матимуть право співпрацювати у таких галузях як наука та дослідження у вищих школах.

А з відання федеральних земель буде забрано ті галузі, з якими краще впорається центр. Це все, що стосується атомної енергії, боротьби з тероризмом, права на зброю та реєстрації громадян. Коментує Мартін Морлок, професор громадянського права, університет Дюссельдорф:

Є ціла низка повноважень, які було б безглуздо передавати федеральним землям. Наприклад сфера зовнішньої політики. Тому природно, що цією галуззю відає федеральне відомство.  Адже для цієї справи необхідно використовувати єдині стандартні правила.

Ще одним суперечливим пунктом є питання окладу для державних службовців. За новими правилами, федеральні землі мають самостійно відповідати за своїх чиновників та їхню зарплатню. Проти цього налаштовані чисельні бюджетні працівники, які побоюються, що більш заможні федеральні землі переманять службовців до себе вищими зарплатами.

Проте незважаючи на все, Ганс Герберт фон Армін вважає, що  Бундестаг і Бундесрат узгодять між собою федеративну реформу:

Громадський тиск дуже, дуже великий. І ухвалення федеративної реформи має бути доказом дієздатності Великої коаліції. Вони просто не можуть собі дозволити провалити цю реформу.     

Реформа, зокрема, передбачає, що федеральні землі будуть змушені жорсткіше конкурувати між собою, перш за все фінансово. Хоча багато фахівців вважають, що реформа спіткнеться саме на цьому на найболючішому питанні  – фінансовому.