Місяць тому посол України у США Олег Шамшур, під час виступу у Вашингтоні, вітав усіх з утворенням “помаранчевої коаліції”, яка формуватиме новий український уряд. Зараз вже немає “помаранчевої коаліції” і досі немає уряду. Чи залишається ще довіра у Вашингтоні до обіцянок українських посадовців?

Я не думаю, що довіра втрачена. Політика – дуже складна річ. Місяць тому, коли виступав посол Шамшур, усі очікували, що буде створена “помаранчева коаліція”. І багато хто у Вашингтоні був здивований рішенням Мороза приєднатися до комуністів та Партії Регіонів.

Але на думку деяких аналітиків у Вашингтоні головна відповідальність за розпад “помаранчевої коаліції” лежить на Президенті України Вікторі Ющенко.

Безперечно, відразу після парламентських виборів рішення про створення “помаранчевої коаліції” чи коаліції з Партією Регіонів було в руках Президента. Хитання “Нашої України” та її нездатність швидко ухвалити рішення у квітні чи травні, призвело до теперішньої ситуації, коли вони опинилися перед менш привабливом вибором.

У своїй нещодавній статті аналітик Фонду Карнегі Анатоль Лівен називає розпад “помаранчевої коаліції” геополітичною поразкою США. Ви погоджуєтеся з такою думкою?

Ні. Вашингтон не дивиться на Україну через геополітичну призму. Це майже те саме, що вважати Україну об”єктом боротьби між Сполученими Штатами та Росією. Помаранчеву революцію розглядали тут як рішення народу розірвати з минулим та взяти свою політичну долю у власні руки. Тому вона привернула стільки уваги на Заході. Безперечно, після цих подій було багато розчарувань. Але я думаю, що зарано робити висновок про якусь радикальну геополітичну зміну.

Але ж два учасники нової так званої “анти-кризової” коаліції – комуністи і Партія Регіонів - проводили свою виборчу кампанію під анти-американськими, анти-натівськими гаслами. Якщо вони таки сформують уряд, невже вони збережуть прозахідний зовнішньополітичний курс України?

Безперечно, українсько-американські відносини значно покращилася після “помаранчевої революції” і багато проблем вдалося вирішити. Тепер, із новою коаліцією, зовнішньополітичний курс може зазнати змін. Але я думаю треба зачекати і подивитися на скільки відмінним буде цей курс. Поки що не зрозуміло яку політику проводитиме Віктор Янукович, якщо він стане Прем”єр Міністром. Адже, коли він очолював уряд декілька років тому, він підтримував курс на вступ України в НАТО і ЄС. І серед членів Партії Регіонів багато тих, хто хотів би бачити Україну в Європі. Я не думаю, що США інстинктивно налаштовані проти співпраці із Віктором Януковичем. Американський уряд буде залучати його до співпраці, і спостерігатиме за політикою, яку він проводитиме.

В Україні зараз також не виключають можливість силового розпуску парламенту, як це зробив Президент Росії Борис Єльцин у 1993 році. Тоді Захід став на бік Єльцина як прозахідного політика. Чи може Захід підтримати і Президента Ющенко, якщо парламент треба буде розганяти танками?

Ні. Усі на Заході зараз визнають, що Верховна Рада України була сформована за допомогою вільних, чесних та конкурентних виборів. Тому, я не думаю, що тут будуть готові прийняти чи погодитися на незаконні чи неконституційні дії Президента проти цього парламенту.

У минулому Ви неодноразово попереджали, що Росія може знову підвищити ціну на газ після 1 липня цього року. Цього поки не сталося. Якщо Віктор Янукович очолить уряд, чи можна сподіватися, що Росія не вдаватиметься до нової конфронтації з Україною?

Це залишається під питанням. Можливо Росія очікує на завершення процесу формування уряду. Але в якійсь момент Росія вирішить знову збільшити доходи “Газпрому” і ця проблема знову опинитися на порядку денному. Окрім того, в інтересах України заключити нову прозорішу газову угоду, оскільки залишаються питання щодо використання РосУкрЕнерго в якості посередника.

Українська влада неодноразово заявляла, що сподівається отримати запрошення приєднатися до Плану Дій щодо Членства (ПДЧ) в НАТО на самміті у Ризі. За теперішніх умов, яким буде Ваш прогноз щодо перспектив України на ризькому саміті?

Я думаю, що тепер Україні буде важче отримати ПДЧ ніж три чи чотири місяці тому. Перш за все, через безперервні політичні маневри у Києві, в Україні так і не розпочався широкий національний діалог щодо доцільності вступу в НАТО. Якщо Україна отримає Прем”єр Міністра, який не виявляє ентузіазму щодо вступу до НАТО чи виступає проти нього, то такі суперечності в середині влади зупинить декого з членів Альянсу. Відсутність єдиної позиції уряду з питання членства в НАТО ускладнить перспективи здобуття Україною ПДЧ на самміті у Ризі.