Днями виповнюється рік, відколи Ангела Меркель стала федеральним канцлером. Із цієї нагоди німецькі видання підбивають проміжкові підсумки роботи коаліційного уряду, а також оцінюють успіхи першої жінки на канцлерській посаді. Для оглядачів газети Die Welt Меркель лишається „політиком-загадкою”:

„Якою є справжня Ангела Меркель? Чого вона хоче, які позиції відстоює? Про це запитують себе всі, хто стежив за блискавичною політичною кар’єрою цієї жінки зі Східної Німеччини, яка пройшла шлях від помічниці речника міністра у тимчасовому уряді НДР до федерального канцлера об’єднаної Німеччини. Нині, після першого року жіночого правління в країні вимальовується перша відповідь: справжньої Меркель немає. Вона існує лише у певному часі і лише у ролі, яка пасує до цього часу. Часи змінюються і ролі також, а з ними і сама Ангела Меркель. Це трохи пахне опортунізмом. Але насправді це дещо інше – це стратегія виживання. Винайди себе наново і ти залишишся на плаву”, -

зауважує Die Welt і наводить приклад останньої політичної мутації Меркель:

„Перед тим як Меркель стала канцлером, вона користувалася іміджем рішучого реформатора. У ніч виборів все раптово змінилося: і коаліційний партнер, і політична метафорика. Пропагували гігантські зміни, а вийшло так, що кожен ліліпутський крок дається через силу. Екзистенційним питанням для Меркель було не „як реформувати країну”, а „що я взагалі в змозі зробити?”. Таким чином рішуча реформаторка перетворилася на гнучкого прагматика”, - констатує Die Welt.

Мюнхенське видання Süddeutsche Zeitung веде далі:

„Ангела Меркель знає, що вона інша, ніж її попередники на посаді. Вона, звісно ж, помічає, що політики навколо неї дивуються її стилеві керівництва. Однак кожен має робити справу так, як йому до снаги. Досі їй все вдавалося, на подив багатьох. Вона мислить системно, спостерігає за людьми, аналізує їх та намагається ними маніпулювати. Вона намагається поглянути на ситуацію очима іншої людини, при чому настільки захоплюється роллю іншої людини, що забуває про свої власні цілі. Вона розглядає всіх політичних гравців як піддослідних мишей. Якщо миші у заданій ситуації поводяться не так, як очікувала дослідник Меркель, вона коригує свою гіпотезу, але не міняє самих мишей”, - образно підсумовує Süddeutsche Zeitung.