У ліванській столиці Бейруті сотні тисяч людей зібралися на церемонію поховання П'єра Жмаєля, вбитого у вівторок міністра промисловості Лівану.
|
Прихильники Жмайєля звинувачуть просирійські сили |
Це не просто похорон - він перетворився на політичну акцію, мітинг для анти сирійської коаліції, на якому люди отримали можливість вихлюпнути свій гнів і протест з приводу політичного вбивства.
Ліванці розгорнули на похороні прапори Лівану, прапори партії фалангістів, до якої належав П’єр Жмаєль. Люди тримають також транспаранти з написами "Ізраїль, Сирія, Іран, забирайтеся геть з Лівану".
В багатьох тут виникло відчуття, що ця маленька близькосхідна країна слугує плацдармом для світових потуг.
Пан Жмаєль був представником старовинного християнського роду. Його батько Амін - колишній президент Лівану. В країні оголошено триденну жалобу за вбитим міністром.
Більшість ліванських християн покладають провину за його смерть на Сирію, хоча офіційний Дамаск категорично відкидає свою причетність до вбивства.
Історичні витоки протистояння
В той час, як ліванські християни оплакують П’єра Жмаєля, вони також усвідомлюють, що поступово втрачають владу в своїй країні.
Коли французи після Першої світової війни створили Ліван, це була переважно християнська держава. Країною керував альянс християнської і мусульманської сунітської еліт.
Найпалкішими прихильниками незалежного Лівану в союзі із Заходом були представники старовинної гілки християнства, відомої як мароніти. Маронітські родини, такі як рід Жмаєлів, і їхні воєнізовані загони, фалангісти, були силою, з якою неможливо було не рахуватися.
Але з часом ціла низка чинників підірвала вплив давніх еліт. Колись більшість, християни з часом стали меншиною. Мусульмани-шиїти - найбільша, але традиційно найменш привілейована громада - поступово здобули щораз то більший вплив.
На час завершення громадянської війни в Лівані 1990 року старий порядок був повалений. Країна потрапила під вплив своєї сильнішої сусідки - Сирії. А сирійці переписали правила гри, надавши більше влади мусульманам, особливо шиїтам, і відібравши її у християн-маронітів.
Але і новий порядок виявився нестабільним. Як засвідчує нинішня криза, стару проблему ліванської ідентичності ще доведеться вирішувати.
|