Європейські газети активно коментують політичні події в Україні. Так, у німецькому  виданні Frankfurter Allgemeine Zeitung, зокрема читаємо:

Український президент Ющенко розпустив парламент, і сам парламент проти цього протестує. Президент аргументує свої дії тим, що Верховна Рада перманентно порушує Конституцію, Рада ж звинувачує президента у намаганнях політичного перевороту. Тепер до справи підключають Конституційний суд. Здавалося б, цілком правильний шлях: сторони конфлікту самі неспроможні знайти компроміс, отже це мають зробити незалежні судді. От тільки є тут одна проблема: незалежні судді в Україні вже давно занесені в Червону книгу. І сам Конституційний суд має не зовсім бездоганний імідж. Але навіть якщо попри прогнози, він усе ж винесе незабаром свій вердикт з цього питання, то його рішення, передусім на тлі дуже невдало сформульованих конституційних пунктів, навряд чи матиме авторитетний характер, - вважає Frankfurter Allgemeine Zeitung.

Тему продовжує швейцарська Neue Zürcher Zeitung:

Чи справді суперечать Конституції ті причини, які назвав для передчасного розпуску парламенту президент Ющенко, має вирішувати Конституційний суд. Але чи визнають сторони конфлікту рішення суду й тоді, якщо воно суперечитиме їхнім інтересам? Такий перебіг важко назвати передбачуваним у найбільшій за площею країні Європи, з її ще слабкими демократичними традиціями. У якому б напрямку не розвинулась владна боротьба, але в інтересах послаблених ліберальних і прозахідних сил в Україні було б, якби Ющенко нарешті знову уклав союз зі своєю колишньою політичною соратницею Тимошенко, - пише Neue Zürcher Zeitung.

Водночас французьке видання Le Figaro вважає:

Президент Ющенко охочіше піддався тиску з боку його суперниці по демократичному табору Юлії Тимошенко, ніж пасивно споглядати, як його позбавляють влади. Муза „Помаранчевої революції” сподівається, що позачергові вибори знову викличуть у населенні такий рух, який два роки тому примусив багатьох затамувати подих. І зрештою саме вона матиме зиск з цього.  Це дуже ризикований маневр персони, яка без вагань послабила помаранчевий табір, щоб вступити в протиборство з главою держави. Все це демонструє, наскільки сильно над політичним розвитком в Україні домінують особисті інтереси. Навіть гірше: самі державні органи – як парламент, так і Секретаріат президента – в такий спосіб стають пішаками у грі між проросійськими й прозахідними силами, - пояснює Le Figaro.

Німецька Berliner Zeitung аналізує внутрішню політику України:

Україна – перша пострадянська держава, у якій позиції президента було послаблено на користь парламенту. Про те, хто буде прем’єром і міністрами, вирішує фактично лише парламент. Була б на те воля, то Янукович би хотів би, щоб і президент обирався парламентом, а не шляхом всенародного голосування. Тобто виходить, що президент і глава уряду погрожують один одному усуненням від влади. Ющенко не прикрашає реальність і досить відкрито звинувачує свого суперника в діях за підтримки Росії, яка тільки й прагне того, щоб повернути собі контроль над сусідньою державою. Але президент – не єдиний, хто про це говорить. Янукович лобіює в Україні  інтереси російських підприємств, попереджають оглядачі. Примирення між контрагентами неможливе, вирішення цьому конфлікту немає. Фінал відбуватиметься на вулицях, - прогнозує  Berliner Zeitung.

Газета Rheinische Post з Дюссельдорфа вважає:

Рішення Ющенка про розпуск парламенту було неправильним, бо воно жодним чином не вирішує головної проблеми. Україна, як і раніше, поділена на два протиборчі блоки. Так було 2004 року, коли на очах схвильованої Європи Помаранчева революція мирним шляхом дала змогу демократії перемогти над фальсифікаціями виборів. І тепер люди цілком справедливо виходять на вулиці, зокрема, щоб захистити свої тодішні надбання, - переконана Rheinische Post.

На завершення – коментар про ситуацію в Україні, який подає австрійська газета Der Standard:

Було зрозуміло, що післяреволюційний час буде важчим, ніж сама революція. Багато хто несе відповідальність за те, що відкриті нею шанси були занедбані. Передусім відповідальні за це самі герої революції, які погрузли у внутрішніх чварах і протиборстві. Донині залишаються проблемою нечіткі формулювання про повноваження окремих державних органів, а також позиція Європейського союзу, який надав Україні мало перспектив для справжнього зрушення. Справді великі гравці в українській політиці – ще відносно молоді люди. І сподівання слід пов’язувати з тим, що прагматична й орієнтована на майбутнє політика переможе нинішнє протистояння, і зробить це вже наступна генерація українських політиків, - читаємо на сторінках віденського видання Der Standard.