Недавно здавалося, що саме Німеччина може прискорити наближення України до Європейського союзу: Ющенко і Янукович відвідали Берлін, глава німецького МЗС Штайнмаєр – Київ. Почалася підготовка нової угоди про партнерство з ЄС. Але криза в Києві все загальмувала.

Німеччина ніколи не виступала за вступ України до Європейського Союзу. Навіть після „помаранчевої революції”, коли і берлінські політики, і суспільство в цілому з великою симпатією ставилися до України, обіцянки не виходили за межі поглиблення співпраці. Ось що сказав на початку 2005 року тодішній канцлер ФРН Гехгард Шредер:

„Німеччина допомагатиме наблизити Україну до євроатлантичних структур. Ми підтримаємо бажання України отримати від Європейського Союзу визнання її країною з ринковою економікою. І звичайно, ми сприятимемо вступу України до Світової організації торгівлі”.

Європі зараз не до України

Відтоді і в Німеччині, і в Україні помінялися уряди, Німеччина зараз головує в Європейському союзі. Але ставлення до європейських амбіцій Києва в Берліні не змінилося. Нинішній канцлер Ангела Меркель на зустрічі з українським прем’єром Януковичем у лютому чітко дала зрозуміти: у Європи зараз інші проблеми. Поки не буде вирішено питання з конституцією ЄС, про подальше розширення не йдеться. 

Днями таку позицію Берліна у інтерв’ю „Німецькій хвилі” підтвердив статс-секретар у міністерстві закордонних справ ФРН Гернот Ерлер:

„На найближче майбутнє реальна політична можливість розвитку відносин між Україною та Євросоюзом – інтенсивна політика сусідства. Я б сказав, що Україна відіграє в ній першу роль: це і посилена угода про партнерство, і зона вільної торгівлі, і співпраця в Чорноморському регіоні”.

Усе можливо, але через 10 років

Професор Кельнського університету, експерт зі Східної Європи Гергард Сімон вважає, що таке ставлення Німеччини до України „в принципі непогане”. Раніше, нагадує Сімон, коли президентом в Україні був Кучма, в Берліні не поспішали поглиблювати діалог з Києвом.

„На мою думку, канцлер Меркель дуже позитивно налаштована до України. Німеччина хоче продемонструвати, що вона зацікавлена в Україні й прагне наближення, а не ізоляції. От тільки про кінцеву мету цього наближення німецькі політики поки відмовляються говорити”.

Але в майбутньому це можливо, каже Сімон. Якщо ЄС вдасться вирішити проблему з конституцією, знову постане питання про розширення спільноти. Тоді, припускає політолог, Німеччина може підтримати вступ України. Але він наголошує, що це станеться не раніше ніж через 10 років.

Сьогодні ж розвивати відносини ЄС і Німеччини з Україною заважає сама Україна. Говорить статс-секретар зовнішньополітичного відомства Ерлер:

„Звичайно, нинішня криза в Україні впливає на це. Нам потрібний стабільний партнер з українського боку. А українська політика зараз займається внутрішніми проблемами, на це ідуть усі сили”.

„Для німців Україна дуже далеко”

Політичне протистояння в Україні розчарувало і німецьких політиків, і простих німців, каже політолог Сімон. Після „помаранчевої революції” в німці думали, що Україна нарешті зробить якісний крок вперед до демократії, а тепер вони вважають, що українці не впоралися.

Що ж до бажання України стати членом ЄС, то населення Німеччини ним не переймається, вважає політолог Сімон:

„Боюся, що більшість німців, навіть ті, хто цікавиться політикою, це питання собі ще не ставили. Для звичайних німців ця тема дуже далека і знають вони про Україну і про її європейське коріння дуже мало. Я досі зустрічаю людей, в тому числі інтелектуалів, які не знають, що українська мова відрізняється від російської. Парадокс: Німеччина дуже близька українцям, але для німців Україна, на жаль, дуже далеко”.