У Брюсселі розпочався третій раунд переговорів України з ЄC про нову посилену партнерську угоду. Напередодні польська фундація «Діалог» організувала в Києві круглий стіл, присвячений відносинам між Україною та ЄС.

До членства в ЄС в Україні ставляться дедалі більш прагматично, бо політики і суспільство зрозуміли, що спільнота наразі може запропонувати українцям лише партнерство. Хоча, вибір на користь членства в Євросоюзі вже зроблений, і треба вигідно для себе реалізувати прагнення стати його частиною, каже заступник міністра закордонних справ України, голова української делегації на переговорах з ЄС про нову посилену угоду Андрій Веселовський:

«Європейський вектор розвитку – це переосмислення держави, суспільства, самих себе.  Уже ніхто не питає, для чого це потрібно. Більшість людей відвідували західний закордон. Вони бачать, як розвиваються країни, які вступили до ЄС».

Водночас Веселовський констатує, що Євросоюз навіть і у далекій перспективі робить ставку лише на політичну асоціацію та економічну інтеграцію для України. Саме ця мета передбачена новою посиленою угодою про співробітництво. Для того, аби її досягти, Україна має успішно втілити низку реформ, передбачених нині Планом дій «Україна-ЄС». Веселовський утім не впевнений, що це вдасться це зробити до кінця року:

«Логічно, аби після закінчення дії цих документів Україна та ЄС діяли на основі якогось іншого документу.  Логічно, хоча й не обов’язково. Якщо не з’явиться нова посилена угода між Україною та ЄС, дія чинної угоди “Про партнерство та співробітництво” триватиме».

Цю думку поділяє і заступник голови секретаріату президента України Олександр Чалий. Він каже, що Україні не слід поспішати у відносинах з Євросоюзом, оскільки бюджет ЄС чітко розписаний до 2013 року і жодного пункту щодо фінансування підтримки українських реформ та інтеграційних процесів не прописано. А тому, наголошує Чалий, Україна сама визначатиметься у своїх пріоритетах і відносинах з Євросоюзом:

„Вступ до ЄС – не самоціль, а суть трансформацій, які ми хочемо здійснити в нашому суспільстві. ЄС через власну конституційну кризу не може сформулювати відповідь щодо членства України. Найближчі три-п’ять років сподіватися на те, що відповідь буде знайдено, – занадто оптимістично. Ми повинні зрозуміти, що ЄС на наші трансформації стосовно надання нам членства грошей не має. Хоча в них є інші витрати, пов’язані з політикою сусідства, підтримкою реформ...”

Чалий вважає, що майбутня посилена угода між Україною і ЄС не змінить статусу відносин України з Євросоюзом. Країна залишатиметься для спільноти зовнішнім партнером. Такий шлях інтеграції до ЄС Чалий називає важким, але не схожим на будь-який інший, зокрема на шлях Польщі, яка лобіює інтереси Україні в Євросоюзі:

«При інтеграції Польщі та інших країн у ЄС відносини між ними та Євросоюзом були не міжнародно-правові, а були відносинами країн, які за кошти ЄС взяли на себе зобов’язання стовідсотково прийняти його  правила. Оскільки Україні з боку ЄС коштів виділятися не буде, ми матимемо більше свободи у визначенні моделі трансформації тих чи інших секторів нашої економіки».

Заступник посла Польщі в Україні Роман Ковальчук не погоджується, що його країна вступила до ЄС лише завдяки фінансової підтримки Євросоюзу. Він наголошує, що цьому передували великі реформи у всіх сферах. Цим він радить більше перейматися й Україні.

«Що стосується нової угоди, то ми намагалися на переговорах записати дату, коли Україна входитиме, та нам не дали. Нам сказали, що це поки що неможливо. Зараз в ЄС з’явилися більш важливі справи – з Європейською конституцією і таке інше... Можливо, коли ми головуватимемо в  ЄС, ситуація зміниться».

Польща головуватиме в Євросоюзі у 2011 році. Саме тоді українці можуть сподіватися на реальні зрушення в питання про членство України в ЄС. У той же час обговорюватиметься і новий бюджет Європейського союзу, куди українські політики сподіваються вписати і витрати на підтримку трансформації в Україні. А поки що, наголосили учасники круглого столу, Україна має активно вести переговори з підписання нової партнерської угоди з ЄС та ефективно проводити внутрішні реформи.