У середу Єврокомісія, очевидно, заявить, що процес реформ у Туреччині рухається настільки успішно, що можна почати переговори про вступ. Рішення про термін комісар ЄС з питань розширення Ґюнтер Фергойґен вирішив залишити на розсуд глав держав та урядів. Це – мудрий крок, якщо зважити на дуже різні погляди як у самій комісії, так і серед країн ЄС. Може – раніше, щоб дотриматися обіцянок і підтримати реформи в Туреччині. А може – пізніше, щоб надати стимул новим реформам, а також дати можливість тій чи іншій країні провести референдум щодо конституції ЄС? Щоб там не радили Єврокомісія чи лідери окремих країн, сценарій вступу Туреччини до ЄС ще може бути переписано, - попереджає ФАЙНЕНШЛ ТАЙМС ДОЙЧЛАНД.

Тему продовжує НОЙЕ ОСНАБРЮКЕР ЦАЙТУНҐ:

Якщо говорити про географію, то лише менша частина Туреччини знаходиться в Європі. Але що це означає? В основу ЄС покладено бажання та ідею, а не географічну карту. Норвегія та Швейцарія, безсумнівно, - європейські країни. Однак лише незначна меншість у цих країнах почуває себе європейцями в тому сенсі, щоб брати участь у процесі об”єднання. Той факт, що Туреччина є імсламською, бідною та аграрною країною, варто сприймати більш серйозно. Але як і у випадку з країнами, що вже стали членами ЄС, тривалий процес підготовки до вступу гарантує посилення європейської орієнтації. А вона існує в Туреччині сьогодні вже на кількох рівнях. З точки зору історії, Туреччина як держава-наступниця Османської імперії, що століттями панувала в Південній Європі, - європейська держава, - нагадує НОЙЕ ОСНАБРЮКЕР ЦАЙТУНҐ.

ФРАНКФУРТЕР НОЙЕ ПРЕССЕ налаштована скептично:

ЄС просто не може собі дозволити вступу Туреччини. Доход на душу населення в цій країні становить 26 відсотків від середнього показника в п”ятнадцяти державах, що були членами Євросоюзу до його розширення на Схід. Пов”язані з розширенням економічні проблеми ще доведеться розв”язувати. З огляду на відносно невелику кількість населення серед новачків це ще, можливо, вдасться зробити. Натомість приєднання аграрної Туреччини, яка може стати найбільш густонаселеною країною ЄС, призведе до переобтяження спільноти. Вступ Анкари вимагатиме щорічних переказів на суму в 27 мільярдів євро. Німеччина вже зараз сперечається з Брюсселем щодо виплат новим країнам-членам. Тому з економічної точки зору, підтримка, яку Берлін надає Анкарі, видається нелогічним кроком, - вважає ФРАНКФУРТЕР НОЙЕ ПРЕССЕ.

Економічне видання ГАНДЕЛЬСБЛАТТ з Дюссельдорфа зауважує:

Аргументам прихильників вступу поки що бракує справжньої сили. Їхня головна ідея правильна: вступ Туреччини – це найкраще, що Європа може зробити для стабілізації ситуації у країнах-сусідах. Йдеться про регіони, які з військової, політичної та економічної точок зору на довгі роки можуть стати зонами конфліктів. Але цей важливий аргумент подають не так, як він на те заслуговує. Кажуть, що Туреччина – міст до світу ісламу. Але такий образ не дуже пасує, бо турків на Близькому Сході не сильно люблять. Стабілізаційні наслідки переговори з Туреччиною матимуть лише тоді, коли йтиметься про яскравий приклад як ісламська держава іде сучасним шляхом і не втрачає самобутності. Якщо це вдасться, мусульмани від Єгипту й до Кавказу матимуть доказ: іслам і демократія можуть існувати разом. Захід – це друг, а не ворог, - пояснює ГАНДЕЛЬСБЛАТТ.