Інтрига навколо наступництва президента Росії Путіна, загострюється. Номінацію на посаду прем’єра невідомого політика Зубкова вважають прагненням Путіна забезпечити собі вплив на владу після президентства.

 

Коментуючи події середи, західні оглядачі не забували зазначити про те, що в цей  в Росії вибухнули дві бомби. Одна – справжня, вакуумна, має руйнівну силу атомної зброї і була сенсаційно випробувана. Іншою бомбою стала відставка уряду на чолі з прем’єр-міністром Михайлом Фрадковим, після якої на головну посаду в російському кабінеті міністрів було запропоновано керівника Федеральної служби з фінансового моніторингу Віктора Зубкова. Очікується, що вже в п’ятницю Дума затвердить його на прем’єрській посаді.

Такий стрімкий і несподіваний розвиток внутрішньополітичних подій в Росії спантеличив західних оглядачів. Так, німецький політолог Александер Рар у першій реакції назвав ситуацію „абсолютно незрозумілою”. Справа в тім, що за півроку до президентських виборів у Росії експерти з особливою ретельністю аналізують усі кадрові перестановки Кремля. 

Сценарій як у Єльцина/Путіна не повториться

Поки більшість фахівців очікувала розвитку подій за сценарієм восьмирічної давності, коли Борис Єльцин призначив на посаду прем’єра Путіна, який кілька місяців по тому став його наступником. Утім, призначення Зубкова розглядати під схожим кутом не слід, переконаний Александер Рар. Він навряд чи входить до кола претендентів на наступництво Путіна, якому втретє бути президентом поки забороняє закон:

 „Той факт, що претенденту на прем’єрську посаду – 66 років, свідчить про те, що Путін знову обрав „технічну людину”, яка піде після того, як буде ухвалено остаточне рішення на користь Іванова, Медвєдєва, Нарижкіна чи ще когось. Здається, що з цим призначенням Путін думає радше про те, як зберегти особисту владу після президентства, а не про те, як стабілізувати країну перед парламентськими й президентськими виборами”.

Прізвища, які згадує німецький політолог, особливо Іванова та Медвєдєва, російських віце-прем’єрів, найчастіше називають, коли йдеться про спробу вгадати ім’я наступного президента Росії. Передусім Сергій Іванов розглядався останнім часом як „гарячий кандидат”. Однак, номінація Зубкова на посаду прем’єра такі прогнози, очевидно, остаточно анулювала. Питання, хто буде наступним главою держави в Росії залишається відкритим,  каже Александер Рар:

 „Думаю, що головна інтрига полягає в тому, що йдеться про спробу Путіна створити додаткові механізми всередині влади, які дозволятимуть йому керувати країною навіть після свого президентства. Це унікальний розвиток, аналогів якому ще не було ні в російській історії, ні в історії інших країн. Але, очевидно, саме такі механізми нині створюються. І для самого Путіна важливіше створити такі структури керування країною з-поза лаштунків, ніж визначити якомога швидше свого наступника”.

"В Росії не функціонує політика"

Тим часом для  російської опозиції останній розвиток подій у Москві лише є підтвердженням узурпації влади президентом. Так, один з головних опозиціонерів, лідер Об’єднаного громадянського фронту Гаррі Каспаров сказав „Німецькій хвилі”:

„Мені здається, що це – просто прекрасна ілюстрація того, що в Росії офіційне політичне життя відбувається виключно в кабінеті Путіна й тільки люди, які мають доступ до нього, можуть на щось упливати. Путін же, і це абсолютно очевидно, грає в свою власну гру”.

Гаррі Каспаров вважає, що давати політичні прогнози в Росії має сенс після 2-го жовтня, коли на з’їзді президентської партії „Єдина Росія” виступить Путін. Поки, ж переконаний  опозиційний лідер, розпочалася внутрішня боротьба кремлівських кланів, від якої незабаром з’являтимуться перші жертви:

 „Все, що відбувається в кулуарах, звісно, не відповідає інтересам Росії. Коли напередодні виборів, які за логікою речей мали б визначати лідерів держави, відбуваються такі масштабні перестановки в державному керівництві, то це означає лише те, що в Росії політика як суспільний інститут на сьогодні не функціонує”.