Політолог Збігнев Бжезинський випустив нову книгу "Другий Шанс: Три Президенти і Криза Американської Наддержави", у якій главу про молодшого Буша назвав "Катастрофічне Керівництво".
Бжезинський докоряє Бушу в гордині, неуцтві, самовпевненості, впертості, агресивності, догматизмі, імперському мисленні, абсолютному нерозумінні міжнародних реалій і багатьох інших гріхах. Він з особливим єхидством знущається з переконаності Буша і його оточення в тім, що США здатні змінювати весь світ на власний розсудок, створювати нову реальність замість існуючої. Відчувається, що для Бжезинського ці непомірні претензії апарату Білого Дому, і самого Буша, найяскравіше символізують всю політики нинішньої адміністрації.
Бжезинський багато пише про війну в Іраку, яку називає "геополітичною катастрофою глобального масштабу". Він підкреслює, що вона нанесла величезну шкоду міжнародній репутації США і збільшила загрозу тероризму. Він також перераховує безліч масштабних помилок неоконсерваторів з республіканського табору, що спровокували США на вторгнення в Ірак. Результатом цієї акції стала найсильніша дестабілізація гігантського суперрегіону (Бжезинський називає ці території "глобальними Балканами"). Якщо в цієї війни й існує позитивний аспект, пише Бжезинський, то він полягає лише в доказах цілковитої безпідставності й авантюризмі неоконсервативних фантазій.
Бжезинський особливу увагу приділяє обіцянкам швидкої трансплантації демократії в Ірак, які у надлишку роздавали ідеології неоконсерваторів і функціонери адміністрації Буша. Ці обіцянки він вважає або піком безглуздості, або свідомою провокацією. "Демократія", - пише він, - "історично народжувалася в процесі поступового розширення економічних, а потім і політичних прав і свобод і становлення їх інституційних гарантів, насамперед, незалежних судових органів. На початку, її плодами користуються привілейовані класи, а згодом і широкі маси. У цьому історичному контексті сформувалася і система вільних виборів, що стала практичним вираженням нової ментальності соціальних компромісів і верховенства закону".
Бжезинський робить висновок, що штучне механічне пересадження цієї системи в традиційне суспільство загрожує майже стовідсотковим ризиком посилення внутрішніх конфліктів. Саме це і довели незграбні американські спроби насадження демократії як в Іраку, так і в Палестині і Єгипті. У кращому випадку таким способом можна виростити гіперактивний популізм, що являє із себе тиранію більшості, замасковану демократичним фасадом.
Бжезинский має підозру, що саме і пропагандисти негайної демократизації Близького Східу насправді не настільки наївні, щоб не розуміти очевидного. Насаджуючи зовні демократичні інститути в далеко ще не готових до них суспільствах близькосхідних країн, вони розраховують дестабілізувати ці держави і цим виправдати майбутню збройну інтервенцію США.
Джордж Буш-молодший, говорить Бжезинський, щиро впевнений у своєму праві претендувати на роль світового лідера. Однак у цій якості він продемонстрував повне нерозуміння сучасного світу і найбільшим чином підірвав геополітичні позиції США. Його політика привела до росту відчуження в Європі і стимулювала зближення між Росією і Китаєм, які все більш протиставляють свої інтереси інтересам США. Країни Південної і Східної Азії швидко перетворюються в самостійну силу глобального масштабу, а в Латинській Америці наростає популізм відверто антиамериканської користі. Ісламський світ розігрітий релігійним фанатизмом і антизахідним націоналізмом, а Близькій Схід узагалі перебуває на межі вибуху.
Опитування суспільної думки показують, що американська політика викликає в усьому світі страх, змішаний з ненавистю.
|