Афганістан зробив свій вибір. Безперечно, не все пройшло за планом. Чорнило для реєстрації виборців було не завжди водостійким, деякі афганці реєструвалися по декілька разів. Проте в порівнянні з історичним значенням перших демократичних і мирних виборів у цій країні ці недоліки є лише "косметичними”. Переважна більшість афганців скористалася з виборчого права і висловилася проти терору з боку “Талібану” та “Аль-Каїди”, за вільне й мирне майбутнє.
З часу американської військової інтервенції трирічної давнини атаки ворогів нового Афганістану забрали чимало життів. Але прихильники реформ не дали себе залякати. Не похитнулися й війська союзників. Скинутим талібам не вдалося налаштувати співвітчизників проти солдатів-іновірців і переконати народ у тому, що теперішній і, напевно, майбутній президент Карзай є лише маріонеткою американців. (...) Подальший розвиток Афганістану залежить від довготривалої спільної підтримки з боку Сполучених Штатів і Європи. “Це великі, але добре інвестовані гроші”, - зазначає НОЙЄ ОСНАБРЮКЕР ЦАЙТУНГ.
На противагу численним заявам скептиків про обмеженість впливу центральної влади, що лунали напередодні виборів, після їх успішного завершення газета стверджує, що вже сьогодні Карзая не можна назвати лише мером одного Кабула.
Далі НОЙЕ ОСНАБРЮКЕР ЦАЙТУНГ звертає увагу на значний поступ у розвиткові правової системи в Афганістані й підкреслює:
Навіть у традиційно консервативних ісламських регіонах усе більше молодих жінок іде навчатись, а місцеві “князьки” щоразу частіше схиляються до співпраці з центральним урядом. Розквіт Афганістану, який спиратиметься на цінності ісламу, був би якнайкращим внеском у діалог культур, - підсумовує видання.
Газета РЕЙНІШЕ ПОСТ, продовжуючи тему, пише:
Ось вони, зворушливі кадри з Афганістану: люди, що мають за плечима десятиліття ісламо-фашизму, ідуть на вибори. Демократія випромінює те, чим вона є – благословення. Навіть якщо тендітна квітка демократії ще перебуває під великою загрозою – головне, що допотопні таліби й алькаїдівські головорізи зазнали поразки. Така жадана демократія сильніша за джихад Усами бен Ладена. Всі криваві диктатори (Гітлер, Сталін або їхні поплічники) рано чи пізно зазнавали поразки. Важливо постійно пам"ятати цю нехитру мудрість, аби не зламатися. Демократизація Афганістану, Іраку, Близького Сходу можлива. Проте слід лишатися реалістом: проллється ще немало крові, адже бенладенівські кати з лютою ненавистю переслідуватимуть демократичні реформи в ісламському світі. Цивілізована світова спільнота мусить рішучо протидіяти цим силам – як військово, так і фінансово. Афганістан засвідчує, що люди розуміють такі сигнали підтримки і навіть ризикують життям, аби взяти участь у виборах. Це хороша новина для світу, в якому від терористичних вибухів гинуть діти, тільки тому, що вони опинилися поруч із американським конвоєм.
|