Французька Фігаро відкриває першу шпальту зворушливим фото, на якому радісний Луценко цілує руку щасливій Тимошенко. У статті під заголовком „Тимошенко перемагає на парламентських перегонах" читаємо:
„Рушійна сила Помаранчевої революції має право усміхнутися: вона перемагає на позачергових парламентських виборах... , піднімаючись на 10 позицій вище, ніж здобула її політична сила півтора року тому."

Часопис висловлює сподівання, що нова влада покладе край політичній кризі в Україні, яка „затьмарювала імідж цієї молодої демократії". Інший французький часопис „Ліберасьон" виносить на першу шпальту заголовок „Юлія Тимошенко намагається взяти реванш".

Автор висловлює впевненість, що „Юлії очевидно гарантована посада прем’єр-міністра, - гарний трамплін для президентських виборів 2009 року".

Часопис прогнозує, що Юлії Тимошенко на посаді прем’єра буде непросто сформувати уряд, оскільки посади міністра закордонних справ, внутрішніх справ та оборони залишаються в компетенції президента, над яким вона бере сьогодні реванш за звільнення в 2005 році.

Французький часопис Le Mond вважає, що попередні результати виборів свідчать про те, Київ торує правильний шлях

„Перемога прозахідних сил в Україні є доброю новиною з багатьох причин. Вона дозволяє сформувати уряд, який матиме підтримку парламентської більшості... Вона зможе сприяти зближенню України з Європейським Союзом."

Автор статті на шпальтах Le Mond зазначає, що зміна влади в Україні є викликом і для західних політиків, оскільки перемога демократичних сил - вважає Монд - „змусить визначитися тих західних політиків, котрі не могли на принциповому рівні відмовити Києву вступити в НАТО, але воліли б не дратувати зайве Москву."

Le Mond вважає позитивним те, що під час цієї виборчої кампанії Москва не втручалася до неї, як то було в 1994 році, коли Владімір Путін особисто приїздив підтримати Віктора Януковича. „Путін зрозумів, що його втручання є радше контрпродуктивними."

Німецька преса досить стримано реагує на вибори в Україні. Найвпливовіші газети, приміром, „Франкфуртер Альгемайне Цайтунг" обмежилися кількома рядками, а „Франкфуртер Рундшау" лише підписом до фото з виборчої дільниці. Дещо детальніше вибори в Україні висвітлює „Ді Цайт".

Видання пише: „Найважливіша будівля, споруджена упродовж останніх років в Україні, має приблизно такий вигляд: нестабільна, майже завжди яскравого кольору, хитається від вітру. Це - намет."

Газета твердить, що українським політикам не вдалося виконати вимоги суспільства щодо очікуваних змін. Численні київські революціонери, - зазначає Ді Цайт, - майже не переймалися демократизацією у країні. (Натомість вони забезпечили себе значними доходами. Для них "революція стала лише успішною зміною елітних кіл.") Але газета не втрачає оптимізму і закінчує коментар так:

„Нове покоління стоїть на порозі парламенту, однак має запастися терпінням, оскільки його шанси поки що невеликі."

Польска "Газета виборча" друкує слова колишнього міністра закордонних справ Польщі Стефана Меллера, який у коментарі до українських виборів закликав Варшаву уникати ролі вчителя по відношенню до Києва.

"Ми повинні усіляко підтримувати політичну рівновагу в Україні, але не бути педагогом, який читає лекції... Україна переживає дуже складний момент своєї історії. Схід і Захід, Крим і Бесарабія щосили розбудовують свою політичну спільноту. Україна - це цікава країна, яка політично лише починає існувати. Росія також шукає своєї нової тотожності, а вільна та демократична Україна може бути для Росії важливим прикладом."