Минулого тижня Комісія ЄС підтримала пропозицію про початок переговорів щодо перспективи вступу Туреччини до Європейського союзу. Критики такого кроку застерігають, що в разі приєднання Анкари до ЄС у майбутньому дуже важко буде сказати ”ні” й іншим країнам, у тому числі й Україні. Вони побоюються, що Європейський Cоюз ніколи не зможе перетравити такого розширення і втратить свою дієздатність.

Член фракції ХДС/ХСС у німецькому Бундестазі Манфредом Ґрундом відповідає на питання радіо "Німецька хвиля". 

Пане Ґрунд, як ви гадаєте, Україна в своєму прагненні теж стати членом ЄС виграє чи швидше програє в разі початку переговорів з Анкарою про вступ Туреччини до Європейського союзу?

Україна від цього тільки програє, оскільки Європейський Cоюз спочатку буде адміністративно прив”язаний до переговорів про вступ Туреччини до ЄС. Такі переговори триватимуть кілька років. Крім того, в разі приєднання Туреччини економічні можливості Європейського Cоюзу будуть вичерпані на довгі роки. Так, що не можна буде навіть думати про те, щоб прийняти ще якусь країну до ЄС. Справа в тому, що наслідки вступу Туреччини та перетравлення членства десяти країн, які нещодавно приєдналися до ЄС, будуть настільки тяжкими, що всі просто втратять будь-яке бажання стосовно подальшого розширення Європейського союзу.

Якщо проаналізувати останні дискусії навколо Туреччини та її членства в ЄС можна дійти висновку, що в Німеччині ця країна має потужне лобі. Україна такого лоббі, на жаль, не має...

Я погоджуюся з вашим твердженням. І мені дуже прикро за Україну. Приєднання Туреччини до ЄС супроводжується потужними інтересами з боку різних кіл. По-перше, йдеться про зацікавленість самої турецької сторони. На мою думку, Європі замилюють очі стосовно реальної ситуації в Туреччині. По-друге, існує великий інтерес у самій Німеччині. Під час останніх виборів 60 відсотків турків, які проживають у Німеччині, проголосували за соціал-демократів, 20 відсотків віддали свої голоси ”зеленим” і тільки 13-14 відсотків підтримали християнських демократів. З огляду на ці дані можна собі уявити, які інтереси стоять за прагненням приєднати Туреччину до Європейського Союзу.

А що слід зробити самим українцям, аби й вони могли мати подібне лобі?

Нам потрібні хороші новини з України. Поки що до Німеччини надходять переважно негативні повідомлення про злочинність, у тому числі про злочинність на урядовому рівні, про інші речі, які зовсім не покращують імідж України. Я ще раз наголошую, що ми хотіл б почути хороші новини. Такою новиною могло б стати проведення президентських виборів 31 жовтня та ймовірного другого туру голосування згідно з демократичними принципами. І ОБСЄ мала б підтвердити, що в Україні під час виборів справді керувалися демократичними європейськими правилами, що на відміну від Росії та Білорусі Україну можна вважати розвиненою демократією. Тоді парламент та президент могли б спрямувати до Європейського союзу пропозицію стосовно участі в європейському економічному просторі, приєднання до зони вільної торгівлі та митного союзу. На мою думку, це були б перші кроки, які мала б зробити Україна.

Тобто, на повноцінному членстві України в ЄС поки що можна поставити хрест?

Я не випускав би з поля зору повноцінне членство в ЄС, тим більше, якщо Україна справді має таке бажання. Але першим кроком мало б стати, як я вже сказав, приєднання до європейського економічного простору, до зони вільної торгівлі, до митного союзу. До речі, це те саме, що християнські демократи хотіли запропонувати Туреччині. Має сенс набуття так званого ”привілейованого партнерства”. Тоді під час процесу лібералізації ніхто б не відчував себе перевантаженим, ані Туреччина, ані Європейський союз, ані, скажімо, Україна. Отже, слід приєднатися до європейського економічного простору, але не полишати думку і про перспективу членства.

Беручи до уваги внутрішньополітичні події в Україні, німецькі оглядачі починають порівнювати її з Білоруссю. Як ви гадаєте, Україна справді вже досягла в своєму розвитку такого рівня?

Я добре знайомий із ситуацією як в Білорусі, куди я зараз їду в якості спостерігача, так і в Україні, де мені вже цього року неодноразово доводилося бувати. Чимало інцидентів, що трапилася в Україні, турбують нас. Це і ситуація навколо виборів міського голови в Мукачевому і підозра про можливу спробу отруїти Віктора Ющенка, кандидата на посаду президента. Можна сказати, що в Україні нині спостерігаються тенденції, які нагадують Білорусь. Але водночас я не став би порівнювати ці дві країни. В Україні є ціла низка кандидатів. Виборці мають вибір, навіть незважаючи на всі перешкоди з боку державних засобів масової інформації, які однобічно висвітлюють події. На мою думку, такого вибору не має ані Білорусь, ані Росія. Ні, я б не ставив Україну на один щабель з Білоруссю.

Чи не сприяло б швидшій демократизації України надання їй перспективи членства в Європейському Союзі, як це сталося, наприклад, з іншими центрально- та східноєвропейськими країнами?

Це такий хвилеобразний рух. Перед вступом до Європейського союзу в Польщі, Угорщини або, наприклад, Чехії справді можна було спостерігати поштовх у напрямку демократії, демократичного розвитку. Після цього маятник пішов в інший бік. Тепер піднімають голову праві партії, що нас дуже непокоїть. Що стосується України, то я б не став робити головною передумовою демократичного розвитку перспективу членства в ЄС. Україна заради самої себе повинна втілити в життя демократичні реформи, для того щоб потім, як красива наречена, могла вимагати членства в ЄС і пояснення від європейців, чому вони не хочуть мати в своїх лавах одну з найбільш європейських країн на континенті