Дослідження Східної Європи займають своє певне місце в науково-освітньому просторі Німеччини. В першу чергу це університети з власними кафедрами та професорами. Тут переважають філологічні та історичні науки. У низці університетів працюють кафедри політичних та географічних наук із спеціалізацією Східна Європа. В порівнянні з цими предметами слабо представленою залишається соціологія. Поза університетами крім цього з іншого боку на дослідженнях Східної Європи у Німеччині спеціалізуються науково-дослідні інститути та заклади.

Одним з таких закладів є Гуманітарний центр історії та культури країн Східної і Центральної Європи при університеті міста Лейпціґа. Саме цей заклад був і є одним із надхненників ідеї втілення «Східноєвропейського центру». Про проект розповів «Німецькій хвилі» професор Штефан Трьобст, який спеціалізується на культурі країн Східної і Центральної Європи:

«В урядовому коаліційному договорі від жовтня 2002 року було записано, що в період цього скликання уряд ФРН має намір заснувати «Східноєвропейський центр економіки та культури». Місто Лейпціґ та університет подали заявку на конкурс по відбору місця організації центру. На жаль, ми не отримали жодних планових вказівок стосовно того, що власне повинна б робити новостворена інституція. Спершу основним завданням було, начебто, посприяти малим і середнім підприємствам у нових федеральних землях у виході на ринки Центральної та Східної Європи. Між тим, здається, акцент перемістився на надання передусім інформаційних послуг. Але чіткої інформації про це немає.»

У конкурсі беруть участь також Франкфурт-на-Одері та Берлін, які пропонують свої концепції центру. Як каже професор Трьобст, переговори відбувалися на земельному і федеральному рівнях, однак вони були безрезультатні, якогось рішення не було ухвалено.

Але федеральний уряд, який сам і виступив з пропозицією про організацію центру, не мав чітких уявлень про завдання і функції подібної установи. Продовжує професор Трьобст:

«Зазвичай ініціатор повинен собі уявляти, як має функціонувати певна інституція. В цьому випадку скидається на те, що це не так. На основі цього ми тут у Лейпціґу поміркували над тим, що з нашої точки зору, з наукової точки зору могло б бути доцільним. І дійшли висновку, що у ФРН якраз з огляду на згаданий інституційний ландшафт могло б бути надзвичайно доцільним своєрідне фокусування, а можливо й координування досліджень Центральної і Східної Європи шляхом створення такого центру. Отже, запланований Східноєвропейський центр економіки та культури за підтримки уряду як центральна інституція такого дуже різноманітного дослідного ландшафту на території Німеччини, я думаю, міг би викликати значний синергетичний ефект.»

На думку професора Трьобста, на наступному етапі мало б рацію налагодження контактів і створення мережі між дослідними установами регіону, починаючи від Росії і завершуючи Албанією. Черговий крок тоді слід зробити на європейському рівні і розпочати сконцентровані дослідження східної частини Європи.

Професор Штефан Трьобст дає свій коментар:

«Це питання, на яке я не можу відповісти. Тут слід спитати політиків. За останніми даними, ”червоно-зелений” федеральний уряд із дворічним запізненням тепер все-таки ще хоче виконати свої ”домашні завдання” і у бюджеті на 2005 рік виділяє на це відповідні кошти. Я бачу, що реально ця інституція, можливо, навесні наступного року, тобто із запізненням в один рік після розширення ЄС на Схід, все ж може бути заснована. А ми у Лейпціґу, звичайно, сподіваємось на те, що це відбудеться тут.»