У той час як в Україні сперечаються про виведення власного військового контингенту з Іраку, в Німеччині, яка в цій країні своїх солдатів не має, знову розгорілися дебати про перспективу відрядження до кризового регіону військовослужбовців бундесверу. Порушником спокою цього разу став міністр оборони Німеччини Петер Штрук. Газета ФРАНКФУРТЕР АЛЬҐЕМАЙНЕ ЦАЙТУНГ пише:

Штрук вже давно в політиці і добре знає, коли другорядні речення перетворюються на головний предмет для обговорення. Важко собі уявити, що він не замислився над тим, яку лавину викличе його зауваження про те, що присутність німецьких солдатів в Іраку ”зараз” є неможливою. Тобто, це означає, що в майбутньому таке ставлення може змінитися. І хоча все це є тривіальністю, у лавах правлячої коаліції в Німеччині такі слова викликали бурхливу дискусію. Справа в тому, що позиція стосовно Іраку, яка базується на тому, що Німеччина не відряджає туди своїх солдатів, залишається головною ланкою, яка найміцніше утримує червоно-зелену коаліцію від розвалу, - вважає газета ФРАНКФУРТЕР АЛЬҐЕМАЙНЕ ЦАЙТУНГ.

Газета СААРБРЮККЕР ЦАЙТУНГ зауважує:

Постачання Багдаду двадцяти бронетранспортерів було тільки початком зміни курсу в німецькій політиці стосовно Іраку? Своїми незрозумілими висловлюваннями Петер Штрук лише ще більше роздмухав припущення навколо цього питання. Чого прагне Штрук? Якщо йому справді йдеться про участь у військовій операції в Іраку, то хай він заявить про це відкрито. Якщо ж за його словами нічого іншого не стоїть крім небагатослівного міркування про далеке майбутнє, то краще б він помовчав, - коментує газета СААРБРЮККЕР ЦАЙТУНГ.

Газета МАННГЕЙМЕР МОРҐЕН так пояснює слова Петера Штрука:

Навіть якщо канцлер, як здається, знову поставив на місце свого міністра оборони, Петер Штрук все ж таки натякнув на існування відкритого питання: наскільки німці своїми діями відповідають їхнім претензіям на певну роль у міжнародній політиці в умовах мультилатералізму? Той, хто використовує всю дипломатичну вагу для того, аби отримати постійне членство в Раді безпеки ООН, повинен також чітко заявити про свою позицію, наголошує газета МАННГЕЙМЕР МОРҐЕН.

Подібної думки дотримується й газета КЕЛЬНЕР ШТАДТ-АНЦАЙҐЕР:

Свідомо чи підсвідомо міністр оборони Штрук готує німців до того, що настане день, коли більше не можна буде оцінювати іракську кризу виключно з огляду на внутрішньополітичні інтереси. Запитання можна поставити й в зовнішньополітичному контексті: чи зможуть німці та французи уникнути участі в миротворчій місії в Іраку, якщо ООН видасть мандат на відрядження військ до кризового регіону? – читаємо в газеті КЕЛЬНЕР ШТАДТ-АНЦАЙҐЕР.

Газета МЕРКІШЕ ОДЕРЦАЙТУНГ пов”язує висловлювання німецького міністра оборони з передвиборною боротьбою в США:

Це можна розглядати, як опосердковану передвиборну допомогу для кандидата на посаду президента США від Демократичної партії Керрі. Він неодноразово обіцяв, що зуміє залучити до розв”язання іракської проблеми таких однозначних критиків американського курсу в цьому питанні, як Німеччина та Франція. Якщо Керрі виграє вибори і потім звернеться за допомогою до Берліна, то Шредеру буде важко йому відмовити, - прогнозує газета МЕРКІШЕ ОДЕРЦАЙТУНГ.

У газеті ЗЕКСІШЕ ЦАЙТУНГ читаємо:

Нині йдеться вже не про те, хто мав рацію весною 2003-го року, а про те, як стабілізувати ситуацію в сьогоднішньому Іраку. У встановленні миру в регіоні зацікавлені як США, так і Європа. Країна в Межиріччі тепер справді перетворилася на опорний пункт міжнародного тероризму. Під загрозою опинилася стабільність всього регіону. Тому вже сьогодні було б помилкою відкидати будь-яку участь солдатів бундесверу в миротворчій місії в Іраку. Абсолютно доречним може бути, наприклад, відрядження до кризового регіону цивільних співробітників гуманітарних організацій та німецьких поліцейських, - пише газета ЗЕКСІШЕ ЦАЙТУНГ.

Газета ФУЛЬДАЕР ЦАЙТУНГ дотримується такої думки:

У довгостроковій перспективі ніщо не говорить проти того, аби, наприклад, піклуватися про безпеку у виснаженій війною країні в рамках місії блакитних шоломів ООН. Німеччина має необхідний для цього військовий потенціал, що бундесвер довів своєю участю в найрізноманітніших миротворчих операціях за межами країни. Не даремно на адресу німецьких солдатів у Косові, в Афганістані та в інших країнах лунають схвальні відгуки від світової спільноти. Населення цих країн визнає за військовослужбовцями бундесверу демократичність та компетентність. Враховуючи всі ці факти, цілком можна собі уявити німецький військовий контингент і на берегах Тигру та Єфрату.