Євросоюз мусить виробити свою політику щодо України, але й Україна мусить врешті чітко сказати, куди вона йде. Адже неможливо запросити країну до євроспільноти всупереч ї бажанню. Європейські перспективи України визначаються зараз і зокрема на цих президентських виборах. Про це розмова з віце-президентом Європейського парламенту Янушем Онишкевичем.

 
- Нещодавно польська преса цитувала Ваші слова про те, що в разі обрання Віктора Януковича президентом України немає можливості подальшої інтеграції України до ЄС. Якими будуть відносини ЄС з Україною у цьому випадку?

 
- Мої побоювання, що у випадку обрання пана Януковича президентом України проблема інтеграції України з Європою може стати під знаком запитання, абсолютно не виникають з того, що ЄС хотів би закрити двері перед Україною. Проблема буде в іншому – чи Україна захоче ввійти до ЄС, чи Україна буде мати досить сильне бажання і рішучість, щоби ці двері до ЄС відкрити і ввійти через ці двері. Бо сьогодні Україна пробує два шляхи: один шлях – це інтеграція разом з Білоруссю, Росією та Казахстаном, а другий, старий, досі ще не відкликаний – це шлях до ЄС. Але двома шляхами, які йдуть в різні сторони, йти не можна. Треба буде щось вирішити. Я маю надію, що Україна зробить ясний вибір за ЄС, бо лише тоді, коли позиція України буде ясною та рішучою протягом тривалого часу, тільки тоді, бажаючі бачити Україну в ЄС будуть в змозі ефективно діяти на користь України.

- Ще про ці двері до ЄС: експерти вважають, що якщо не вдасться вирішити на грудневому самміті ЄС одразу питання і вступу Туреччини і європерспектив України, як того хоче Польща, тоді питання про Україну буде відкладено дуже надовго, оскільки вступ Туреччини до ЄС, в разі позитивного рішення, дуже дорого коштуватиме. Чи Ви погоджуєтесь з такою думкою?

- Взагалі в ЄС, коли йдеться про членство Туреччини, то йдеться про перспективу 10 і навіть 15 років. Але це теж непевно, тому що переговори з Туреччиною не будуть таким одностороннім процесом, це не буде така вулиця, якою можна їхати швидше чи повільніше вперед, але тільки в одну сторону. Це може бути процес, який буде затримано,чи перервано, в залежності від розвитку ситуації в Туреччині. Водночас треба пам”ятати, що Туреччина 40 років тому отримала обіцянку входження до Євросоюзу, у зв”язку з цим вона перебуває в іншій ситуації, ніж Україна, яка досі такої обіцянки немає. Але я хотів би одразу потішити українців, бо Польща теж отримала обіцянку входження до ЄС лише якісь 5-7 років тому. І стільки часу Польща витратила на зусилля для отримання повного членства.

 
- Але ж тоді не стояло питання про 20 млрд. євро, необхідні щорічно, за обрахунками експертів, на приготування до членства Туреччини.

- На сьогодні всі в Європі згодні з тим, що якщо, повторюю, якщо Туреччина ввійде до ЄС, то ввійде на цілком інших умовах, ніж входила до ЄС Іспанія і навіть на цілком інших умовах, ніж входила до ЄС Польща, а ті наші умови входження були значно гірші, ніж іспанські. І буде це так тому, що ЄС не в змозі профінансувати, наприклад, дотації для сільського господарства Туреччини, так як це діє для сільського господарства Іспанії, чи навіть як це буде діяти для сільського господарства Польщі, хоча це вже значно нижчі дотації. Коли постане проблема членства Туреччини, і я маю надію, постане проблема членства України, то система допомоги для слаборозвинутих країн буде виглядати цілком інакше, ніж це є зараз, і тоді ЄС вірогідно буде інвестувати в інфраструктуру, а не в безпосередні дотації для малорентабельного сільського господарства.

- Відомо, що зараз міністр закордонних справ Польщі Влодзімеж Цімошевич робить спроби заангажувати в політику на користь України Німеччину та Францію, щоб подати сигнал до президентських виборів в Україні. Чи це можливо, враховуючи відсутність спільної політики ЄС щодо України?

- Та спільна політика є. Але, я би сказав, що ця спільна політика ЄС досить слабка, вона такого сильного сигналу не містить. Таким сингалом було би, безумовно, визнання статусу України як країни з ринковою економікою. Про це говорив польський міністр зі своїм німецьким колегою. І я думаю, що це скоро відбудеться.

 
- До виборів?

- Натомість я не впевнений, чи це відбудеться до виборів. Тому що хіба було би недобре, щоби такого роду жест з боку ЄС міг би бути елементом виборчої кампанії, щоби його хтось міг використовувати як свій успіх. Я не знаю, хто це міг би бути, але може краще такого роду ситуацію не створювати. Ми однак сподіваємося, що ці вибори будуть ретельно проведені, і що після них Україна ясно окреслить свою політичну орієнтацію, чи вона хоче до ЄС, чи ні.

 
- Враховуючи те, що Ви раніше були міністром оборони Польщі, чи можете Ви як фахівець оцінити, наскільки вірогідним є силовий сценарій на українських виборах, про що зараз багато говорять?

- Отже, теоретично, все очевидно, є можливим. Натомість я маю надію, що структури демократичної держави в Україні вже настільки зміцнилися, що на практиці це не буде можливим. І що зміни в міністерстві оборони України і військовий парад 28 жовтня – не є жодними попередженнями, що того роду варіант взагалі розпочнеться. Я розумію, що адміністрація президента Кучми рішуче заперечує такого роду чутки. Я маю надію, що це буде правдою.

- Чи могли би Ви сказати, якою є позиція в ЄС щодо цієї ситуації навколо хвороби Ющенка?

- Всі дуже занепокоєні цією ситуацією. Гадаю, що в ЄС хіба є мало осіб, які вважають, що це було щось цілком звичайне, і що справа не вимагає ґрунтовного з”ясування, і у зв”язку з цим не треба впровадити якогось слідства автентичними незалежними різними центрами. Справа є надалі неясна.
- А ЄС не міг би заангажуватися в таке слідство?

- Якби Україна звернулася до Євросоюзу, то Євросоюз вірогідно був би готовий щось таке зробити. Але в кінці кінців це є справа України. ЄС не може впроваджувати слідство у внутрішній справі країни. Хіба що його попросять про це.