Після краху зустрічі G7, «завдяки» Франції, Німеччині та Італії, після катастрофічного перебування Тіллерсона у Кремлі, союз Москви-Тегерана-Дамкска – Хезболли розпочав новий етап масштабного наступу на сирійських територіях.

Вже очевидно, що російські, сирійські та іранські стратеги мали розрахунки, як діяти далі, на тлі того, що сказано вище. Вони не помилилися, або, майже, не помилилися, а зараз ми спостерігаємо реальне виконання сучасного етапу затвердженої стратегії.

Росія, Сирія, Іран не помилилися в тому, що нанесення ракетних ударів по сирійському аеродрому, було виключно емоційно-інстинктивним рішенням Дональда Трампа. Ніякої стратегії щодо сирійського божевілля в Білому Домі немає. Як видається, ситуація ще більш гірша, тому ще, схоже, немає близькосхідної стратегії взагалі.

Союз Москви-Тегерана-Дамкска – Хезболли таку стратегію має.

Зараз військові сили союзу сконцентровані на знищенні бойових опозиційних формувань у провінції Хама. Використовуються всі засоби. Окрім хімічних, поки що. Так звана західна коаліція мовчить.

Паралельно наносяться удари у провінції Хомс. Все заради звільнення вказаних територій та встановлення контролю аль-Асада над областями на південь від Аллепо, які протяглися до Дамаску.

Одночасно йде знищення опозиційних формувань на територіях, прилеглих до сирійської столиці.

Допомоги повстанцям майже ніякої. Їх лідери у стані страшного відчаю. Як вони й боялися, бомбардування сил режиму з борту американських есмінців було разовою акцією. Тепер вони залишилися сам на сам із союзом Москви-Тегерана-Дамкска – Хезболли.

Що абсолютно очевидно, Путін із Сирії не піде. Це було повністю зрозумілим від самого початку російського вторгнення. Зараз Кремль буде лише посилювати свою присутність. Й не тільки у Сирії. Ситуація в Лівії, як й передбачалося, стала палаючою.

Що на північ від Аллепо? Там сил союзу Москви-Тегерана-Дамкска – Хезболли явно не вистачає. Але, зараз ті землі не суть принципові. Туреччина звідти пішла після зустрічі Путіна з Ердоганом. А курди – споконвічні союзники Москви.

Росія, Сирія, Іран доволі впевненні, але поспішають. Путін, аль-Асад та Хаменії розуміють, що точка неповернення у Сирії ще не подолана. Але, після встановлення контролю над Хамаю, Трамп може вже нічого у Сирії не робити.