Отримання статусу регіонального лідера є однією з цілей сучасної зовнішньої політики України. Досягненню цієї мети присвячено ряд ініціатив України минулих двох тижнів: 12 серпня  -- «Боржомська декларація» президентів України та Грузії, логічним, хоча офіційно не проголошеним, продовженням якої стала участь президентів України, Грузії, Польщі та Литви у святкуванні 80-річчя міжнародного дитячого табору «Артек» 18 – 19 серпня.

Спільна заява президентів України та Грузії в Боржомі проголосила ініціативу утворення  Спільноти Демократичного Вибору, метою якої є «перетворення цієї співдружності на потужний інструмент для звільнення нашого регіону від усіх розподільчих ліній, що залишилися, порушень прав людини, від будь-якого духу конфронтацій, від заморожених конфліктів». Взяти участь в установчому саміті восени в Києві запрошено усіх лідерів Балто-чорноморсько-каспійського регіону, які «поділяють наше бачення нової Європи..., а також наші демократичні цілі», щоб «об’єднати зусилля з метою перетворити регіон на простір демократії, стабільності та безпеки, цілковито інтегрувати його в Європу та у демократичне євроатлантичне співтовариство». Росія, США та ЄС запрошені у якості спостерігачів.

Є сподівання, що нова організація стане дієвим механізмом досягнення спільної мети, оскільки основою цього об’єднання є дотримання спільних (демократичних) цінностей, а не географічна приналежність до регіону. Цим пояснюється той факт, що Росію, яка має вихід до всіх трьох морів, запрошено лише в якості спостерігача.

Принцип поділу спільних цінностей, незважаючи на його «непрактичність», не є химерним поняттям. Саме організації, створені на основі основоположних вічних цінностей демократії, коротко або середньострокових інтересів, довели спроможність тривалого існування і розвитку. Спільні цінності лягли в основу західноєвропейської інтеграції в 50-ті рр. минулого століття і їх дотримання залишається основною вимогою при вступі країни в ЄС сьогодні.

Офіційна реакція світових лідерів на створення організації слід очікувати по завершенню київського установчого саміту. Сьогодні ми можемо лише спробувати її прогнозувати. Ставлення до такої ідеї гравців, що запрошені бути спостерігачами, вочевидь, буде різним. Загалом, до будь-яких субрегіональних організацій, які створюються на засадах, близьких до самого ЄС та покликані зміцнювати стабільність в регіоні (і на кордонах з ЄС) ЄС ставиться схвально. Проголошена ініціатива також цілком вкладається в рамки Європейської політики сусідства ЄС. Крім того, посилюється безпека транзитного коридору територією майбутніх країн – членів до ЄС. Стабільність регіону також важлива і для США.

Проте, позитивної реакції не передбачається з боку Росії. Аргументація проти існування такої організації може бути наступною. По-перше, російські політтехнологі загалом не вірять в можливість побудови дієвої регіональної організації на теренах колишнього радянського союзу без участі Росії; по-друге, організація, що створюється за ініціативою країн, де перемогли «кольорові революції за гроші США» сприймається як спроба побудови недружнього об’єднання країн на кордонах Росії; по-третє, об’єднання країн на засадах дотримання єдиних демократичних принципів сприймається як чудацька ідея, яка не може бути реалізована в принципі. Так СРСР довгі роки не визнавав існування Європейських Співтовариств. По-четверте, будь-яка регіональна субстанція розглядається як така, що направлена на розвал СНД.

Однак, незважаючи на таку очікувану негативну реакцію, Україна має продовжувати їти своїм шляхом, посилюючі свої регіональні позиції і не зважати на можливі спекуляції з боку окремих країн. Ефективна регіональна організація демократичних країн сприятиме не лише вирішенню спільних внутрішніх завдань, а й створенню можливості відстоювати спільну позицію на міжнародній арені, подібній єдиній позиції країн Вишеградської четвірки в процесі вступу до ЄС.