Коли декілька днів тому високопоставлена американська делегація в Анкарі, немовби, домовлялася про якісь «зони безпеки» на півночі Сирії, було зрозумілим, що, аніяких «зон» утворено не буде та головне, що дуже скоро Москва «викличе» до себе турецького лідера, як вже стійкого члена союзу Москви – Тегерану – Дамаску – Анкари та Хезболли для «зміцнення» того союзу. Так воно й сталося.

Саме Путін, викликавши до Москви турецького лідера, вказував, які та де у Сирії повинні бути «зони безпеки», хто там має перебувати та скільки часу. Ердоган просто покірно слухав та повернувся до Туреччини виконувати всі ті вказівки справжнього лідера істинного союзу, який вершить долю бідної Сирії й не тільки Сирії. Вершить вже три роки. Й тому американські чергова місія була приречена.

На що розраховував Дональд Трамп щодо Туреччини вже абсолютно незрозуміло? Можна помилитися раз, два, але зараз – це вже не помилки, це, щось на кшталт самознущання, що робить ситуацію на Близькому Сході ще гіршою та гіршою. Для всіх, в тому числі, й для Туреччини. Але, тільки не для Путіна, Хаменеї та Асада.

Ніяких «зон безпеки» у Сирії не було та не буде. Аль-Асад багато років тому сказав, що він буде знищувати своїх противників, поки не знищить всіх. Він ніколи б такого не сказав, якщо б Путін не надав згоди саме на це. Тому наступить момент, коли Путін накаже Ердогану та Туреччині забиратися із Сирії. Й жодних сумніві зараз утому, що той наказ буде повністю виконаний. Питання полягає в тому, коли той наказ пролунає та якою тоді буде стратегічна ситуація, як в Сирії, так й на цілому Близькому Сході? Виходячи із нинішнього приниження США, ситуація для союзу за лідерства Путіна може бути ще кращою.

Та схоже, що Сирія для кремлівського диктатора – це вже, майже, минулий етап історії. «Виклик» Ердогана до Москви, як виглядає, має вже інші стратегічні цілі. Одна із головних серед низ – змусити Туреччину покинути НАТО. В принципі, Туреччина зараз в НАТО – це, як й нонсенс, так й страшна небезпека для НАТО. Правда тут необхідне вкрай серйозне уточнення: в тому жалюгідно-страхітливому стані, в я кому перебуває НАТО, вихід Туреччини із його складу, навряд чи щось змінить.
Може краще навпаки, залишити Анкару в цьому НАТО, а США починати терміново творити новий альянс? Новий альянс, який може бути утворений на основі тих, хто вже приєднався до коаліції для дій у Затоках? Такі дії будуть неймовірним виправданням США за той стратегічний провал, які вони зазнали, як з Туреччиною, так і у Сирії.

І зрозуміло, що викликавши Ердогана до себе, кремлівський монстр не залишив себе у задоволенні поцікавитися, а що в Анкарі, майже одночасно, коли там була американська делегація, робив «чоловік із Кривого Рогу»? Зрозуміло, що Зеленський літав до Анкари абсолютно нічого не розуміючи, навіщо та взагалі він туди летить? Зате у Москві та у Вашингтоні чудово зрозуміли про можливі наслідки такого вояжу. І миттєво Путін наказав розпочати величезні маневри в Криму. Щоб «заспокоїлися» всі. Так воно й трапилося.

Південний фланг НАТО розгромлений вже, які мінімум, два роки тому. Росія, фактично, безроздільно хазяйнує в регіоні. Спротиву союзу Росії – Ірану – Сирії – Туреччини – Хезболли стає все менше та менше. Якщо Іран за допомоги Росії критично стане впливати на судноплавство у Затоках, а до цього йде, тоді приниження США у Сирії буде виглядати, як дитяча поразка. Якщо Дональд Трамп і цього не те, що не зрозуміє, а не відчує, тоді його шанси на перемогу зменшуються катастрофічно. І Дональд Трамп повинен зрозуміти, що Путін знову буде діяти проти нього, як це було у 2016-ому.

Джерело - https://blog.liga.net/user/akolomiyets/article/34339