Верховний Суд США, фактично, проігнорував Конституцію США, яку він покликаний, тією самою Конституцією, захищати.

Справа «Техас проти Пенсильванії та інших» була, передусім, не про вибори. А в першу чергу, про єдність конституційного поля держави і про єдність та непорушність прав американців – громадян цієї самої держави.

Глибинний шок полягає у тому, що найвища судова інстанція США взагалі відмовилася розглядати позов, поданий Техасом та підтриманий вісімнадцятьма іншими штатами, а також 126 членами Палати Представників Конгресу, а також Президентом США.
Позов до чотирьох штатів бойових дій був не про кількість фальшивих бюлетенів, а їх більше мільйона. Не про фальшиве голосування поштою, де сотні тисяч порушень. Не про голосування по декілька разів, а таких – сотні тисяч випадків. Не про голосування померлих, яких десятки тисяч. Не про підкупи, не про систему Dominion, яка сфабрикувала сотні тисяч голосів.
Техас у своєму позові заявив про фундаментальне порушення прав штатів та громадян, що прописані у Конституції США, у двох положеннях.

Перше. Штати не можуть змінювати виборчі закони у неконституційний спосіб. Конституція США чітко гласить: «Час, місце та спосіб проведення виборів можуть бути встановлені законодавчими зібраннями штатів, або Конгресом».
Друге. Штат не може мати різних способів та правил голосування всередині своїх власних округів.

І перше, і друге положення Конституції США, як йдеться у позові Техасу, були брутально порушені. Порушені цілеспрямовано та відверто. Керували тими діями губернатори, державні секретарі, генеральні інспектори та генеральні прокурори тих штатів.
Позов «Техас проти Пенсильванії та інших» містився на 156 сторінках. Відповідь Верховного Суду помістилася менш ніж на одній сторінці. Простіше кажучи, судді вищої судової інстанції просто викинули позов майже половини країни на смітник. Схоже, що зараз немає необхідності заглиблюватися, чим керувалися сім суддів, які відмовилися виконувати свій конституційний обов’язок. Зрозуміло єдине, що ті сім суддів кинули США у безодню, із якої випростатися буде вкрай та вкрай важко.

Те, що ліві три судді будуть так діяти, було абсолютно відомо. Те, що суддя Робертс перейшов на бік лівих, теж доконаний факт. Але, поведінка трьох суддів – Горсача, Кавано та Барретт, не може бути названа інакше, як зрада. А лише декілька днів тому, Барретт купалася у променях слави на тлі нічного Білого Дому, коли Президент Трамп влаштував грандіозний прийом на її честь після складання присяги, як судді Верховного Суду.

Те, що суддя Кавано – найбільш слабка ланка, не викликало жодних сумнівів. Схоже, що побоювання стали реальністю. Все більш наполегливими стають чутки, що суддя Кавано особисто, або через своїх колишніх підлеглих, замішаний у справах навколо системи голосування Dominion. Та чи не була велика обструкція, яку йому влаштували сенатори-демократи під час призначення, лише здорово відрежисованим спектаклем?

Честь та вірність присязі зберегли двоє суддів. Суддя Семюель Аліто виступив з окремою заявою, сказавши, що він би задовольнив прохання Техасу подати позов, але не попереднє розпорядження, оскільки він вважає, що Верховний суд зобов'язаний розглянути будь-яку справу, яка підпадає під його "початкову юрисдикцію". Тобто, суд уповноважений розглядати справу вперше на відміну від перегляду рішення нижчої інстанції. Суддя Клеренс Томас підтримав позицію судді Аліто.

Сім суддів проти двох суддів вирішили взагалі не відкривати справу. Це ж який рівень страху та цинізму у тих суддів, що вони вирішили кинути країну у безодню? Вони могли відкрити процес, а потім ухвалити негативне для Техасу та інших штатів рішення. Але, сім людей вирішили взагалі, як виглядає, не бруднити свої руки, але можуть забруднити їх кров’ю американців. Єдине, що поки що їх рятує, так це те, що рішення не розглядати справу «Техас проти Пенсильванії та інших» надає змогу знову звертатися до судів нижчої інстанції. Та схоже, що час вже згаяний і долю країни будуть вирішувати її громадяни.

В суботу на вулиці та площі Вашингтону та багатьох столиць штатів вийшли сотні тисяч американців. І видається, що вони вже виходять не за Президента Трампа, а за себе, за Конституцію та за Сполучені Штати Америки.