Ф.Тлісова: У США восени пройдуть вибори президента. Відбулися президентські вибори в Росії. Яким чином, на Ваш погляд, ці події позначаться на взаєминах США і Росії?

Д.Кремер: Відносини США з Росією вже більше року погіршуються. На мій погляд, відносини між нашими країнами дуже непрості, дуже важкі. Я вважаю, що напруга у відносинах пов'язана з вирішення питання щодо ПРО. Я не думаю, що з цієї проблеми буде досягнута домовленість до саміту НАТО в Чикаго. Сирія – теж серйозна проблема, так само як і вето Росії, накладене на сирійську резолюцію в Раді Безпеки ООН.

Каменем спотикання є також питання про поправку Джексона-Веніка: не ясно, чи Конгрес США її скасує. До речі, я всіляко підтримую поступову відміну Джексона-Веніка. Але я також рекомендую і підтримую замінити її новим законодавством про порушення прав людини в сьогоднішній Росії. Тому я підтримую ініціативу у справі Сергія Магнітського, мета якої – домогтися правосуддя в цій справі. Це може мати величезне значення, так як законопроект передбачає заморожування рахунків російських офіційних представників, причетних до порушень прав людини в Росії, в тому числі і в справі Магнітського. На думку деяких, цей крок призведе до ескалації напруги у відносинах з Росією. Я відстоюю думку: це цільовий, найбільш конкретний та ефективний спосіб виявити всіх, хто несе відповідальність за порушення прав людини в Росії. Якщо ви не причетні до вбивства журналістів, юристів, критиків влади, опозиціонерів, то вам турбуватися нічого. Якщо ж ви маєте до цього безпосереднє відношення, то закон позбавить вас привілеї приїжджати в США або зберігати гроші в західних банках.

Словом, проблем багато, і серед них не остання – політичний курс Росії в галузі розвитку демократії та дотримання прав людини. Сьогодні Росія йде іншим шляхом: вибори в Думу і вибори президента 4-го березня дозволили зробити висновок, що ситуація ускладнюється в гіршу сторону. На мій погляд, Адміністрація президента Обами, судячи з усього, не буде приділяти Росії значну увагу в період до президентських виборів в США. В минулому відносини з Росією стояли на порядку денному і в списку успіхів закордонної політики. Зараз неможливо говорити про успіх у світлі напружених відносин між країнами. Я не хочу сказати, що перезавантаження – провал. Але я б не назвав її успішною і я не думаю, що можна очікувати якісь зрушення на даному етапі.

Ф.Т.: У цьому ключі дуже цікава Ваша думка з приводу прийому, який був наданий в Москві послу США в Росії Майклу Макфолу?

Д.К.: Його прийняли як смертельного ворога – людину, яка була провідним радником президента Обами, яка працювали над програмою поліпшення відносин з Росією. Яка іронія! Головний радник президента США з Росії – і такий прийом в Москві, коли він прибув як посол Сполучених Штатів ... Як його зустріли, який надали прийом, інсинуації, телерепортажі, немає слів! І жодної реакції влади. Уряд у Москві не може заявити, що це незалежна думка. Мова йде про організовану кампанію проти посла США. Якщо у Вашингтоні такий прийом надали б послу Росії Сергію Кисляку, всі були б обурені.

Те, що відбулося в Москві, неприпустимо. Але судячи з усього, це не є чимось незвичайним для Москви. Багато чого можна зрозуміти: режим в Москві, як мені здається, корумпований, прогнив і зосереджений тільки на тому, щоб утримати владу. Він готовий піти на що завгодно, щоб зберегти владу. Я не думаю, що Москву цікавить, що відбувається в Росії. Я говорю про команду в Кремлі, про керівництво, а не про росіян. А лідерам завжди була потрібна загроза, щоб виправдати себе і те, як вони керують країною. А загрозу вони завжди шукають на Заході. Нонсенс: Захід, Європа і Сполучені Штати не загрожують Росії, програма протиракетного захисту не становить загрози Росії. Якби я був у Росії офіційною особою, я б був більше стурбований питанням Ірану, Китаю та іншими значно реальнішими загрозами, а не вигаданими в Москві. І ця тенденція спостерігається певний час. Згадаймо промову Путіна в Парижі в 2004-му році після Беслана, в Мюнхені в 2007-му році, його зауваження в травні 2007-го року, коли він говорив про Третій Рейх, його антиамериканізм... Мені кажуть, що ця передвиборча кампанія, що все зміниться, – я в це не вірю.