Ангела Меркель зустрілася у Парижі з Ніколя Саркозі, що деякі оглядачі вже назвали переговорами майбутніх керівників найпотужніших країн Європи.

Чи можна говорити про початок створення нового тандему на кшталт дуету Гельимут Коль - Франсуа Міттеран, чи Жак Ширак- Герхард Шредер, адже саме ці дуети довший час вважалися таким собі локомотивом Євросоюзу?

На ці питання в ефірі Бі-Бі-Сі відповів професор вільного університету Берліна Богдан Осадчук.

Бі-Бі-Сі: Чи можна говорити про початок створення нового тандему на кшталт Гельмут Коль-Франсуа Міттеран, чи Ґерхард Шредер-Жак Ширак, адже такі тандеми довгий час вважалися локомотивом Євросоюзу?

Б. Осадчук: Головною справою для Меркель буде вирівняти трансатлантичні взаємини, себто наладнання стосунків зі США та адміністрацією Буша, які були занедбані Шредером. А її візит до Парижа - це немов підготовка до зміни поколінь і до певної міри зміни орієнтації. Тут були закиди з боку соціал-демократів, що вона занедбує стосунки із Францією, тож це - відповідь правлячій коаліції, що вона буде дбати про це, але це буде інший тип відносин. Не такий, як між Шредером і Шираком, які хотіли свого роду домінування над Європою, а більш вирівняний. Тут заповідається нова конфігурація, і в тому, що з цього вийде, особливо зацікавлені поляки. Чи вдасться відновити Веймарський трикутник між Францією, Німеччиною і Польщею, який за Шредера та Ширака фактично припинив існування, зокрема і через флірт Ширака і Шредера з Путіним?

Бі-Бі-Сі: Ви говорите про Веймарський трикутник - відомо, що Ніколя Саркозі, якого багато аналітиків вважають ключовим кандидатом на президентство Франції в майбутньому, виступає за відмову від ідеї франко-німецького "локомотиву" в європейському проекті і розширення цього клубу до шести країн - Польщі, яку ви вже згадали, а також Британії, Італії та Іспанії. Наскільки реально створити цей конгомерат старих і нових країн ЄС, який може стати двигуном європроекту?

Б. Осадчук: Важко передбачати, чи до цього дійде, але з Польщею - це дуже цікаво. Є також така ініціатива, що незабаром буде зустріч на нижчому рівні в Києві, де будуть також французи і німці, поляки та українці. Але це вже додаткова концепція.

Бі-Бі-Сі: До речі, якщо говорити про європейські перспективи України, то ні Жак Ширак, ні Герхард Шредер не були такими вже ентузіастичними адвокатами українського просування до ЄС...

Б. Осадчук: Ну, це дуже делікатно сказано. Прямо сказати, вони були противниками впрягання України в європейський концепт.

Бі-Бі-Сі: Очевидно, що вони більше симпатизують Росії і завжди виступали за поглиблення стосунків саме франко- і німецько-російських, радше ніж стосунків з Україною. Наскільки, на вашу думку, можуть симпатизувати Києву Ангела Меркель та Ніколя Саркозі?
  

Б. Осадчук: Я думаю, що про симпатії ще годі говорити, але напевно, буде зміна щодо орієнтації на Росію. Гадаю, політика буде більш вирівняна. Це також залежатиме від того, чи Україна знайде відповідний тон та методи і проведе ті реформи, які, очевидно, конечні для того, щоб наблизитися до ЄС. Але не треба забувати, що першоплановим є взагалі санація, оздоровлення Європейського Союзу, який знаходиться від референдуму у Франції та Голландії у глибокій гризі. Тут важливо, як будуть виглядати трансатлантичні взаємини і чи будуть США тиснути на Німеччину, аби вона все-таки не забувала про європейський вибір України.

Бі-Бі-Сі: До речі, ви сказали, що для Ангели Меркель стосунки з адміністрацією президента Буша будуть одним з пріоритетних напрямків зовнішньої політики. США вже висловилися за те, щоб Україну більше залучали до євроструктур; очевидно, Вашингтон вважає, що відмова Україні в потенційному приєднанні до Євросоюзу може відкинути Україну далі в сферу інтересів Росії? Чи ви припускаєте, що тиск з боку США на захист інтересів України можливий?

Б. Осадчук: Безперечно; я це очікую, і тут також важливо оточення Меркель. Не треба забувати, що для неї зовнішня політика - це новизна, і вона ніколи цими справами не займалася, але її дорадники, мабуть, поведуть курс, більш наближений до інтересів України, ніж досі.