Удари української сторони по нафтопереробних заводах на території Російської Федерації замінюють санкції з боку Заходу.

Автори матеріалу зазначають, що від таких атак ефект більш значний, ніж від обмежень, які від початку російського вторгнення почали запроваджувати західні країни.

З жовтня минулого року було завдано щонайменше 20 ударів по російських нафтопереробних заводах. Їхня мета — припинити постачання палива для російських окупантів на фронті. Також це впливає і на економічну складову, тим самим скорочуючи доходи від експорту, які Москва також активно вливає у війну.


Станом на кінець березня, зазначають автори матеріалу, було знищено близько 14% усіх нафтопереробних потужностей Росії. У результаті Кремль був змушений ввести шестимісячну заборону на експорт бензину. Усе це відбувається на тлі того, що саме Росія є одним із найбільших виробників нафти у світі.


В адміністрації американського президента Джо Байдена заявили, що Києву краще утриматися від атак по НПЗ, адже існує ризик різкого зростання світових цін на нафту.

Водночас, у Foreign Affairs переконані, що українські удари не несуть жодного істотного впливу на світові ціни. Навпаки, це дозволяє знизити можливості Росії, а в деяких випадках і зовсім призведе до зниження вартості.



Існує думка, що коли Захід почав запроваджувати санкції проти Росії, він намагався домогтися цілей, які дають українські удари по нафтопереробних потужностях противника. Тобто: погіршити фінансову та логістичну спроможності Москви, які впливають на тривалість війни.

"Київ повинен перемагати там, де може, а кампанія зі знищення російських нафтопереробних потужностей приносить Україні вигоду за обмеженого ризику", — йдеться в матеріалі.


Ремонт російських потужностей буде не тільки дорогим, а й повільним. На це і зовсім можуть піти роки через західні санкції, які заважають отримувати противнику спеціальні компоненти.


У виробників із Росії залишається тільки два варіанти: збільшення експорту сирої нафти або закриття свердловин і скорочення видобутку. Обидва сценарії "болісні" для Кремля.

Ба більше, Москва може продавати свою нафту лише певним країнам, включно з Китаєм, Індією і Туреччиною. Відповідно, у них є тепер певні важелі тиску, щоб купувати товар за цінами, нижчими за ринкові.

"Однак після переробки нафти кінцеві продукти можна буде продавати на міжнародному ринку — це означає, що РФ повинна платити ринкову ціну, щоб задовольнити свої внутрішні та військові потреби в паливі", — продовжують автори матеріалу.