Вперше від 2006 року частка тих, хто виступає проти вступу нашої країни в Організацію Північноатлантичного договору, стала меншою від половини населення України. Такі висновки можна зробити із загальноукраїнського опитування, проведеного Центром з інформаційних проблем територій Національної академії наук України 30 жовтня – 5 листопада 2009 року.

Обсяг пропорційної вибірки – 2746 респондентів, допустима похибка 1,5%. Відповідаючи на запитання "Як Ви ставитеся до можливого вступу України в НАТО?": 48,2 % – в основному не підтримали б такого кроку або були б категорично проти нього, 21,0 % – бачать у ньому і позитив і негатив, 19,6 % – сприймають його позитивно, або в основному позитивно. У 2008 році проти входження України до Північноатлантичного альянсу, згідно з дослідженням громадської думки, здійсненим зазначеним центром, було 57,0 % – населення і 22,8 % підтримували цей намір; у 2007 році – відповідно: 55,1 % – проти, 19,6 % – за; у 2006 році – 60,5 % – проти, 22,7 % – за. Опитування різних років проводилися за однаковою методикою, практично в одну й ту ж пору року, тому результати можна порівнювати без корекцій на можливі сезонні (зима-літо-осінь-весна) коливання громадської думки.

Відповідно до отриманих висновків протягом 2006-2009 років такі хитання в ставленні до можливого членства України в НАТО одночасно зростали, або одночасно зменшувалися: в 2007 році частки і прихильників, і противників вступу до Альянсу зменшилися, в 2008 році обидві ці частки зросли, в 2009 році знову зменшилися.

Таким чином, коливання відображають зміни поляризації громадської думки щодо даної проблематики, які відповідають активності її суспільного обговорення: в роки, коли воно йшло інтенсивніше, зростали частки як прихильників, так і противників, а в роки менш інтенсивного обговорення збільшувалась кількість тих, хто має нейтральне ставлення.

Найімовірніші основні причини того, що минулого року вперше за довгий період частка противників вступу в НАТО стала меншою 50 % від населення України стали наступні: зростання усвідомлення населенням стратегічних інтересів країни; менше використання теми НАТО у внутрішньополітичному протистоянні; зростання впливу молодшого покоління, що не має негативних упереджень щодо Альянсу й підтримує європейський шлях розвитку держави; менш жорстка зовнішня політика Президента США Барака Обами, що усуває підстави для звинувачень в агресивності всього блоку.