Європейський Союз 1 травня відзначає десяту річницю свого найбільшого та найуспішнішого розширення, яке стало переломним моментом новітньої історії континенту. За вклад у справу миру, два роки тому ЄС навіть отримав Нобелівську премію. Однак, останні події довкола України засвідчили слабкі сторони європейської зовнішньої політики та вразливість стабільності й безпеки на всьому європейському континенті. Тож, святкування ювілею вступу нових членів до ЄС густо перемішані із аналізами, що саме у співдружності потребує грунтовних доопрацювань.
 
Рівно десять років тому, на європейському континенті сталася подія, яку нині вважають остаточним падінням «залізної завіси». Саме першого травня 2004 року Європейський союз збільшився аж на десять нових держав, переважно із сходу та центру Європи. Нині в співдружності переконані: вступ до ЄС поляків, литовців, угорців, чехів та інших народів став завершальним етапом в подоланні штучного розколу на континенті, що запанував після Другої світової війни.
 
Нині Євросоюз – найбільший у світі вільний ринок, де втілюють цінності демократії, свободи та процвітання. Єврокомісар з питань розширення і сусідства Штефан Фюле переконаний, що завдяки приєднанню нових держав, співдружність, яка нині налічує півмільярда громадян, стала ще міцнішою, вагомішою та краще озброєною для протистояння кризам і викликам. Тому, на його думку, процес розширення припиняти не слід.
 
«Перший пріоритет – це продовження процесу, який ми розпочали чотири роки тому (приєднавши Румунію та Болгарію), – каже єврокомісар. – Це зміцнює довіру й політичний бік розширення, тож треба, щоб вигода від цього була відчутнішою для простих громадян ЄС. Ще вісім країн стукають у двері ЄС нині, коли дехто всередині співдружності починає сумніватися. Але це дуже цінна річ».
 
Штефан Фюле пояснює, що «цінна, бо це ознака того, що спідвружність є для них взірцем. Але якщо це стукання у двері припиниться, то це означатиме, що в Євросоюзі щось пішло неправильним шляхом», – вважає він.
 
Якість життя людей та лідерство з експорту – яскраві ознаки успіху
 
Загалом Єврокомісія, що була головним рушієм розширення, нині підрахувала: приєднання нових держав-членів створило сотні тисяч робочих місць та значно збільшило торгівлю й інвестиції. Це підтверджує й економічний аналітик дослідницького центру Erste Group Юрай Котян, беручи для прикладу країни «Вишеградської четвірки», тобто, Польщу, Словаччину, Угорщину та Чеську республіку.
 
«Найбільше досягнення – експорт, який в цих країнах зростає в чотири рази швидше, ніж в старих державах-членах. «Вишеградська четвірка» вийшла на четверте місце серед найбільших експортерів ЄС. Також значно покращилася якість життя громадян. Зокрема, Чеська республіка, Словаччина та Польша ввійшли до п’ятірки європейських країн, де якість життя зросла найбільше».
 
Водночас святкування найуспішнішого й найбільшого розширення Європейського союзу дещо затьмарене тим, що після анексії Криму та розгорнутої Росією агресивної політики щодо України, безпека і стабільність на континенті опинилися під знаком питання.
 
Агресія Росії нагадала про слабку безпеку в Європі
 
Голова Євопейської ради Герман Ван Ромпей, виступаючи у Празі, заявив, що «ситуація навколо України примушує європейські держави переосмислювати, часом терміново, свої слабкі сторони і що саме мало б бути зроблене по-іншому.
 
«Сьогодні ми знову опинилися у періоді геополітичної невизначеності, – каже Ван Ромпей. – Звичайно, (з холодною війною) цього порівнювати не варто, але потрясіння в Україні, які ми знову бачимо, біля самих кордонів ЄС, нагадують нам сторінки історії, яка, здавалося, давно минула».
 
Про загрозу європейській безпеці та стабільності останнім часом багато говорять практично у всіх столицях держав ЄС. Голова зовнішньополітичного відомства Німеччини Франк-Вальтер Штайнмайєр і його колега з Нідералндів Франс Тіммерманс у своїй спільній заяві зазначають, що «події в Україні вкинули Європу та світ до найглибшої кризи з часів падіння «залізної завіси». Ця неочікувана криза – найсерйозніше нагадування, що завдання із вдосконалення та зміцнення Європи – це перше питання порядку денного. Тільки разом ми зможемо владнати із викликами, що постали перед нами».